Український фатум – феномен Івана Носа

Штурм Батурина

  Фатум тяжіє над Україною. Багато спроб визволитися з московської неволі закінчувалися невдало. Причина не у військових поразках. Україні не бракувало людей, готових з палким завзяттям боротися за волю Вітчизни.

  Причиною поразок визвольних воєн завжди були «малороси», що в рішучу мить завдавали фатального удару в спину борцям за незалежну українську державу. «Раби, підніжки, грязь Москви, варшавське сміття»» як тінь слідували за захисниками України, аби за слушної нагоди встромити їм ніж у спину.    

  Показовим зрадником можна вважати прилуцького полкового обозного Івана Носа, якому вдалося одним ударом занапастити ретельно підготовану справу визволення України з московської неволі, підготовану Гетьманом Іваном Мазепою.

Трагедія Батурина

  Докладну оповідь про ті події містить «Історія Русів». В 1708 році король Швеції Карл XII вирішив погамувати агресивний запал московського царя Петра І, що плюндрував та захоплював землі шведської держави.

Батурин 1708 рік

  Очолювана хоробрим вояком і талановитим полководцем, добре вишколена, загартована в боях шведська армія мала вразливе місце – вже багато років війська Карла XII вели бойові дії далеко від батьківщини, на території Речі Посполитої. Віддаленість від Швеції створювала значні проблеми із забезпеченням армії усім необхідним: новими бійцями, порохом, кулями, харчами та ще багато чим іншим.

  Після переходу армії Карла з Речі Посполитої в Московське царство проблеми з постачанням тільки посилилися. Гетьман Лівобережної України Іван Мазепа вирішив вирвати Вітчизну з московської неволі, для чого уклав спілку з королем Швеції. Мазепа зобов’язувався забезпечити шведське військо харчами, порохом, гарматами й іншими необхідними речами.

  Усе це добро зосередили в гетьманській резиденції – фортеці міста Батурин. Увесь подальший хід Північної війни залежав від того, хто заволодіє гетьманськими ресурсами. Тому Меншиков, фаворит Петра I, щойно дізнався про перехід Мазепи і козацької старшини на бік шведів, вирушив з військом на Батурин.

  Мазепа залишив у місті надійну залогу, яка могла захищати фортецю протягом тривалого часу, необхідного для прибуття головних сил Карла XII і Мазепи. Комендант Батурина полковник Іван Чечель рішуче відмовився відчинити браму міста для Меншикова та його війська.

Фортеця Батурин, реконструкція

  Спроби московитів захопити Батурин штурмом виявилися невдалими. Час працював проти царського фаворита – прихід основних сил шведів та козаків поставив би його в скрутне становище. Якби так сталося, то спіймав би облизня  князь Меншиков, і дав би драла не гірше ніж під час гродненської ганьби. Вірогідно тоді б Карл переміг під Полтавою, адже тоді б його військо билося б не тільки багнетами, але й кулями, та й сто двом царським гарматам протистояло б не чотири шведські.

  Але знайшовся полковий обозний Прилуцького полку Іван Ніс. Як людина, що займалася матеріальним забезпеченням полку, Ніс мав певну вагу і авторитет серед полкової старшини. Як свояк Прилуцького полковника Дмитра Горленка, він зірвав мобілізацію Прилуцького полку, який дотримував вірності Гетьману Мазепі та генеральній старшині.

  За це Ніс отримав покарання. Як свідчить, царська жалувана грамота від 14 листопада 1708 року, за якою зрадник став полковником:  «противу наших, ц. в. ратных великоросийских людей не бился и там (за тое) бит был, окован и посажен» (на ланцюг до гармати).

  Покарання тільки розлютило Носа. Під час облоги Батурина він відправив до Меншикова сотника Остапа Соломаху, який провів у фортецю московське військо 14 листопада 1708 року.

  Меншиков «напалъ онъ со всемъ войскомъ на сихъ сонныхъ и прочинающихся, безъ обороны рубилъ ихъ и кололъ безъ всякой пощады, а виднейшихъ изъ нихъ перевязалъ въ крюкъ...

  Менщиковъ ударилъ на гражданъ безоружныхъ и въ домахъ ихъ бывшихъ, кои ни мало въ умысле Мазепиномъ не участвовали, выбилъ всехъ ихъ до единого, не щадя ни пола, ни возраста, ни самыхъ ссущихъ младенцевъ. За симъ продолжался грабежъ города отъ войскъ, а ихъ начальники и палачи занимались, между темъ, казнею перевязанныхъ Сердюцкихъ Старшинъ и гражданскихъ урядниковъ. Самая обыкновенная казнь ихъ была живыхъ четвертовать, колесовать и на колъ сажать, а дальше выдуманы новые роды мученія, самое воображеніе въ ужасъ приводящіе...

  Тела избіенныхъ христіанъ и младенцевъ брошены на улицахъ и стогнахъ града « не бе погребаяй ихъ!» Менщиковъ, спеша отступленіемъ и бывъ чуждъ человечества, бросилъ ихъ на съеденіе птицамъ небеснымъ и зверямъ земнымъ, а самъ, обремененный безчетными богатствами и сокровищами городскими и національными, и взявъ изъ арсенала 315 пушекъ, удалился отъ города и, проходя окрестности городскія, жегъ и раззорялъ все, ему встречавшеесь, обращая жилища народныя въ пустыню...

   Равной участи подвержена была большая часть Малоросіи. Разезжавшія по ней партіи воинства Царскаго сожигали и грабили все селенія безъ изъятія, и по праву войны, почти неслыханному. Малоросія долго тогда еще курилась после пожиравшаго ее пламени».

  (Исторія Русовъ, или Малой Россіи. – Москва, 1846. – С. 206 – 207).

  Деякі сучасні московські історики заперечують факт різанини в Батурині, влаштованої Меншиковим. При цьому усі їх аргументи можна звести до двох.

 Перший: «Історія Русів» – не надійне джерело інформації. Це звичайне московське крутійство – паплюжити всю інформацію, що розкриває агресивну імперську сутність московства. Достатньо зауважити, що такі дослідники як М. Костомаров, О. Бодянський. І. Срезневський, І. Крип’якевич та багато інших вважали «Історію Русів» цілком надійним історичним джерелом.

  Другий аргумент: тогочасні царські документи не містять жодних згадок про військовий злочин Меншикова. Начебто листування Меншикова з царем Петром можна вважати єдиним джерелом інформації про ті події. Як би московству не хотілося, інформацію про звірства царських карателів засвідчує ціла низка незалежних джерел.

Свідчення сучасників та інших незалежних джерел

  «Yesterday arriv'd mail from Holland...From the Czar of Muscovy's Camp near the River Desna, 16 Nov. 16...GENERAL Mazeppa, aged 70 Years, Commander in chief of the Cossacks, had been engag'd by the Swedish Generals to come over with his Troops to their Army...:... by Order of his Czarish Majesty, Prince Menshikofmarch'd with а Body of Troops to Baturin, the ordinary town of Residence of Mazeppa; enter'd by Assault; put to the Sword 5 or 6000 rebellious Cossacks, and caus'd some of the chief to be broken on the Wheel». (Англійська газета The Daily Courant від 29 грудня 1708 року).

  Переклад. «Вчора прибула пошта з Голландії...З табору Царя Московії біля річки Десна, 16 листопада...ГЕНЕРАЛ Мазепа, 70 років, головний командувач козаків, домовився зі шведськими генералами, щоб перейти зі своїм військом до їх армії... за наказом його Царської Величності, князь Меншиков рушив з корпусом військ у Батурин, місто де зазвичай мешкав Мазепа, і, взяв його штурмом,  узяв на меч 5 чи 6 тисяч бунтівних козаків і колесував деяких їх провідників». (Переклад мій – Ю. Г.)

А. Івахненко. Різанина в Батурині

  «Перебили і старих, і малих, не оглядаючись на стать та вік. Жінок викрали й вивели до вояків. Взяли 40 гармат. Спалили місто і 30 млинів на річці Сейм. Усе пограбували і по-варварськи сплюндрували за наказом царя». (Щоденник радника шведського короля Карла XII Густава Адлерфельда. Запис 13 листопада 1708 року про напад військ Московії на місто Батурин).

  Тогочасні заголовки статей у французьких часописах про події в Батурині: «Жінки й діти на вістрях шабель» (Gazette de France), «Ціла Україна купається в крові. Меншиков чинить варварство» (Clef du Cabinet).

  «Ятмана же Іоанна Мазепу великій государь повелЂ смертію казнити, и градъ его столный разори до основанія, и вся люди посече». (Новгородскія лЂтописи. Изданіе Археографической коммиссіи. – Санкт-Петербургъ, 1879. – С. 384).

  «Меншиковъ заразъ добылъ Батурина и сплюндровалъ его огнемъ и мечемъ, а Чечеля, сотника, и Филиппа, реента спартесного, побралъ живцемъ и въ Глухо†почвертовано ихъ, зъ росказаня царского...  А кроль шведскій и Мазепа зъ войскомъ, переправившись чрезъ Десну, пошли до Батурина, ноеврия дня осмого; и знашелъ его спаленого; крови людской въ мЂстЂ и на предмЂстью было полно калюжами; ревно плакалъ по БатуринЂ Мазепа». (Оттиск из Киевской Старины. Черниговская летопись по новому списку (1587-1725) и Коломацкие челобитные / Изданіе Ал. Лазаревскаго. — Киевъ, 1890. — С. 26)

   «Много тамъ людей пропало отъ меча, понеже збЂгъ былъ отъ всЂхъ селъ; многожъ въ СеймЂ потонуло людей, утекаючи чрезъ ледъ еще не крЂпкій, много и погорЂло, крившихся по хоромахъ, въ ліохахъ, въ погребахъ, въ ямахъ, где паче подушилися, а на хоромахъ погорЂли, ибо, хотя и вытрубленіе було престать отъ кровопролитія, однакъ выходящихъ отъ сокрытія войско заюшеное». (Сборникь летописей, относящихся къ исторіи Южной и Западной Руси. Типографія Г.Т. Корчакъ-Новицкаго. – Кіевъ, 1888. – С. 189).

Зрада і зрадники

  Зрада Івана Носа стала причиною загибелі населення цілого міста, політичного і військового краху Карла XII і Івана Мазепи, наступом царату на автономію України, козацькі вольності і привілеї, вивищення агресивної Російської імперії. Ніс і Соломаха заради власних амбіцій спричинили зміну балансу сил в Східній Європі, наслідки чого відчуваються до сьогодні.

  Що ж отримав зрадник від московства? Зовсім не багато – чин Прилуцького полковника, і незадовго до смерті – посаду генерального судді. Московство ставилося до Носа з відвертим презирством.  «Прилуцкой полковник — глуп и стар, что уже ис памяти выжил, и сказывают, что ему более ста лет» –  писав про Носа в офіційному звіті (квітень 1713 року) Протасьєв – московський резидент при гетьмані Івані Скоропадському.

Трагедія Батурина

  Таких недолугих носів та саломах було ще багато в українській історії, і на жаль, мабуть ще буде достатньо. За розмаїттям мотивів зради: гроші, кар’єра, марнославство, помста, заздрість та таке інше, проглядається і спільне їм усім.

  Зраджують завжди свої. Ворог зрадити не може. Керуються зрадники виключно власними інтересами, цілком свідомо нехтуючи благом Батьківщини та співгромадян. Їх злочини не підлягають ані терміну давності, ані пробаченню.

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!