Повстання Чугуївського уланського полку 1819 року
 |
| Самокиш М. Улан 11-го Чугуївського полку її Високості імператриці Марії Федорівни |
Московського самодержця турбувало зовсім інше. Увесь міжнародний авторитет царату тільки й тримається на тому, що в батюшки-царя найбільша в світі армія. Де взяти кошти на її утримання? Скоротити? Але ж після поразки Наполеона відкриваються нові можливості імперіалістичної експансії, треба об’єднувати «исконно-посконные» землі імперії Чингізхана: Московія ще не повернула собі Кавказ, Центральну Азію, і решту земель Чингізидів.
Проблему розв’язав військовий міністр Аракчеєв. Він запропонував перевести армію на самозабезпечення, що дозволило б навіть збільшити її чисельність, без додаткового навантаження на царську скарбницю.
Військові поселення
За задумом Аракчеєва частині солдат, і державних селян, надавався статус військових поселенців. За казенний кошт вони отримували 90 десятин землі, хату та необхідний сільськогосподарський інвентар, насіння для першого засіву, харчі на перший рік існування, жалування солдата, мундир, і худобу: волів, корів, овець, пару коней. Крім того поселян не стосувався рекрутський набір і державні податки.
Натомість, на військових поселян покладалися наступні обов’язки. Утримувати власним коштом двох або трьох солдат (з конями, для кавалерійських підрозділів) місцевої військової частини, які жили та харчувалися в поселянина. У вільний від служби час ці рекрути мали допомагати поселянинові по господарству. Замість панщини передбачалася участь у військових навчаннях: два дні на тиждень улітку, та три дні – взимку. Крім того, за користування казенними землями поселяни оплачували, або відпрацьовували, ремонт усієї казенної інфраструктури.
Впадає в око, що військові поселення справжній прообраз сталінських колгоспів та трудових армій Троцького. В цьому мабуть і полягає сутність «загадочной русской души» – щоб не робили, завжди виходить концтабір.
Схожість військових поселень з ГУЛАГом додає й сувора регламентацію всіх дрібниць: «Шаг влево, шаг вправо – попытка к бегству. Прыжок на месте – провокация». Аракчеєвське «Положение о военных поселениях» регламентувало не тільки вигляд будинків поселян, але їх розклад денний: наприклад, коли можна запалити, а коли треба погасити в хаті каганець. За всі порушення режиму на поселян очікувало жорстке покарання.
Окрема мова про дітей військових поселенців. З семи років, незважаючи на бажання, їх зараховували в кантоністи й готували до військової служби. З 18 років, в обов’язковому порядку, вони на 20 років ставали рекрутами.
Після завершення війни з Наполеоном, з 1816 року військові поселення масово поширюються по Російській імперії. Багато їх формують в Україні, де потреба утримувати поневолених і обернених на кріпаків козаків виявилася надзвичайно гострою. Тільки на Слобожанщині, в Харківському, Ізюмському і Зміївському повітах понад 17 тисяч державних селян потрапили на військові поселення.
Ситуацію в Україні ускладнював чергова, не перша і не остання, брехня московської імперської влади. Заради того, аби долучити українців на свій бік у війні з Наполеоном, царат пообіцяв усім, хто битиметься з французами, переведення зі стану кріпаків у козацтво.
З охочих українців сформували багато полків, але коли прийшов час виконувати обіцянку царська адміністрація скрутила величезну дулю. Замість козачого стану людей зараховували у військові поселенці, чий соціальний статус був трохи кращим від самого упослідженого стану Російського імперії – кріпаків. Нагадаємо термінологію Московії.
Статусу рабів відповідали холопи. Вони не мали будь-якого права власності. Цей стан на Московії скасовано в 1704 році ліквідацією Петром І Холоп’єго приказу.
Кріпаки більше нагадували колонів Римської імперії. Їм видавався невеличкий земельний наділ, без права власності на нього. Поміщик міг позбавити кріпака землі, а також продати, обміняти чи програти в карти.
Більшість вільних українців обернула в кріпацтво імператриця Єкатерина ІІ, після ліквідації Запорозької Січі. Вільні люди прагнули повернути вкрадену волю, тому відповіддю на закріпачення стала низка повстань. Найбільш ефективним виявилося повстання в селі Турбаї.
Запровадження військових поселень викликало нову хвилю заворушень, одним з перших і найбільших стало повстання Бузького козацтва.
Але й слобожанське козацтво не пасло задніх. У війні з Наполеоном Чугуївський уланський полк виявив надзвичайну мужність і героїзм, уславився низкою звитяг. На знак царської подяки, по закінченню війни, 19 грудня 1817 року полк перевели в Чугуїв, на військові поселення, з переформуванням в шість діючих, три поселених і три резервних ескадрони. Хоробрі вояки перетворювалися на державних кріпаків військових поселень.
Для створення військового поселення з Чугуєва виселили 135 купців. Величезна кількість для провінційного міста. Усі депортовані отримали відшкодування за будинки, використані на потребу військових поселень. Жодної компенсації за лани і сади не дали.
Утім і розселеним по купецьких маєткам поселянам жилося не легше. Царат наказав надати для коней полку 103 тисячі пудів (1 648 тон) сіна. Врахуйте, що поселянину крім цього оброку, годував не тільки власну родину, а ще й 2 – 3 солдатів, які мешкали на його подвір'ї, і це в перервах між військовою муштрою та панщиною на царя.
Кожен визиск має межу. Коли він сягає краю, люди розуміють, що краще загинути виборюючи волю, ніж жевріти холопом.
9 липня 1819 року чугуївські поселенці відмовилися виконувати оброки накладені московськими зайдами. До них долучилися мешканці сусідніх сіл Балаклеї і навіть Таганрозького полку Донщини. На всі умовляння царського посіпаки генерал-лейтенанта Григорія Лисаневича лунала лише одна відповідь: «У поселенці не хочемо!».
До спротиву царату долучилося понад 30 тисяч осіб. У цей час у Харкові проходив ярмарок, на який зібрався люд з усієї губернії. Незадоволення могло охопити всю Слобожанщину, перекинутися на Наддніпрянщину, а за ними повстане Польща, Литва (Білорусь), Балтія…
Царат швидко оцінив загрози заворушень у Чугуєві. На придушення повстання виїхав сам царський фаворит і автор ідеї військових поселень Алексій Аракчеєв. Звичайно бойовий холоп прибув не сам, а в супроводі чотирьох піхотних полків та двох артилерійських рот.
 |
| Військове поселення |
Впадає в око, що військові поселення справжній прообраз сталінських колгоспів та трудових армій Троцького. В цьому мабуть і полягає сутність «загадочной русской души» – щоб не робили, завжди виходить концтабір.
Схожість військових поселень з ГУЛАГом додає й сувора регламентацію всіх дрібниць: «Шаг влево, шаг вправо – попытка к бегству. Прыжок на месте – провокация». Аракчеєвське «Положение о военных поселениях» регламентувало не тільки вигляд будинків поселян, але їх розклад денний: наприклад, коли можна запалити, а коли треба погасити в хаті каганець. За всі порушення режиму на поселян очікувало жорстке покарання.
Окрема мова про дітей військових поселенців. З семи років, незважаючи на бажання, їх зараховували в кантоністи й готували до військової служби. З 18 років, в обов’язковому порядку, вони на 20 років ставали рекрутами.
 |
| Військовий кантоніст поселених уланських полків 1817 - 1821 років |
Ситуацію в Україні ускладнював чергова, не перша і не остання, брехня московської імперської влади. Заради того, аби долучити українців на свій бік у війні з Наполеоном, царат пообіцяв усім, хто битиметься з французами, переведення зі стану кріпаків у козацтво.
З охочих українців сформували багато полків, але коли прийшов час виконувати обіцянку царська адміністрація скрутила величезну дулю. Замість козачого стану людей зараховували у військові поселенці, чий соціальний статус був трохи кращим від самого упослідженого стану Російського імперії – кріпаків. Нагадаємо термінологію Московії.
Статусу рабів відповідали холопи. Вони не мали будь-якого права власності. Цей стан на Московії скасовано в 1704 році ліквідацією Петром І Холоп’єго приказу.
Кріпаки більше нагадували колонів Римської імперії. Їм видавався невеличкий земельний наділ, без права власності на нього. Поміщик міг позбавити кріпака землі, а також продати, обміняти чи програти в карти.
Більшість вільних українців обернула в кріпацтво імператриця Єкатерина ІІ, після ліквідації Запорозької Січі. Вільні люди прагнули повернути вкрадену волю, тому відповіддю на закріпачення стала низка повстань. Найбільш ефективним виявилося повстання в селі Турбаї.
Запровадження військових поселень викликало нову хвилю заворушень, одним з перших і найбільших стало повстання Бузького козацтва.
Але й слобожанське козацтво не пасло задніх. У війні з Наполеоном Чугуївський уланський полк виявив надзвичайну мужність і героїзм, уславився низкою звитяг. На знак царської подяки, по закінченню війни, 19 грудня 1817 року полк перевели в Чугуїв, на військові поселення, з переформуванням в шість діючих, три поселених і три резервних ескадрони. Хоробрі вояки перетворювалися на державних кріпаків військових поселень.
Повстання
Для ветеранів Чугуївського полку переведення на стан військових поселенців, крім згаданих вище прав та повинностей, означав ще й скасування пільг. Відповідно військовому рангу ветерани отримували земельні паї звільнені від оподаткування. Тепер за отриману землі та майно доводилося відпрацьовувати згідно «Положения о военных поселениях». |
| Офіцери та рядові Чугуївського уланського полку 1812 року |
Утім і розселеним по купецьких маєткам поселянам жилося не легше. Царат наказав надати для коней полку 103 тисячі пудів (1 648 тон) сіна. Врахуйте, що поселянину крім цього оброку, годував не тільки власну родину, а ще й 2 – 3 солдатів, які мешкали на його подвір'ї, і це в перервах між військовою муштрою та панщиною на царя.
Кожен визиск має межу. Коли він сягає краю, люди розуміють, що краще загинути виборюючи волю, ніж жевріти холопом.
9 липня 1819 року чугуївські поселенці відмовилися виконувати оброки накладені московськими зайдами. До них долучилися мешканці сусідніх сіл Балаклеї і навіть Таганрозького полку Донщини. На всі умовляння царського посіпаки генерал-лейтенанта Григорія Лисаневича лунала лише одна відповідь: «У поселенці не хочемо!».
До спротиву царату долучилося понад 30 тисяч осіб. У цей час у Харкові проходив ярмарок, на який зібрався люд з усієї губернії. Незадоволення могло охопити всю Слобожанщину, перекинутися на Наддніпрянщину, а за ними повстане Польща, Литва (Білорусь), Балтія…
 |
| Однострій Чугуївського уланського полку 1818 - 1819 років |
Царський сатрап розумів, що з усіх аргументів на користь військових поселень він володіє лише одним, типовим для московства – військовим примусом. Жодних інших переконливих доводів на поневолених землях Московія не мала, не має, і не матиме.
Москва чи Санкт-Петербург, де не розташовувалася б столиця московської імперії, ніколи і нікому не могла запропонувати підвищення добробуту, зростання рівня життя. Єдине бажання московства – змусити всі інші народи жити гірше за себе. Для цього існує єдиний аргумент: військовий тиск, визиск та розорення поневолених народів.
Москва чи Санкт-Петербург, де не розташовувалася б столиця московської імперії, ніколи і нікому не могла запропонувати підвищення добробуту, зростання рівня життя. Єдине бажання московства – змусити всі інші народи жити гірше за себе. Для цього існує єдиний аргумент: військовий тиск, визиск та розорення поневолених народів.
Скрізь де приходило московство ставало тільки гірше. Порівняйте життя в Західній та Східній Німеччині, Північній та Південній Кореї, і для Вас стануть зайвими сотні сторінок доказів.
Повернемося в Чугуїв 1819 року. З прибуттям карателів Аракчеєва стало зрозуміло, що спротив не має сенсу. Легка кавалерія, до якої належав Чугуївський уланський полк, не спроможна протистояти артилерії.
Виступ Чугуївського полку придушили, заарештували 1 104 особи.
Аракчеєв особисто прибув на суд над повсталими українцями, і з його волі до смертної кари засудили 275 осіб.
Саме стільки людей мало 12 раз поспіль пройти через лаву з тисячі солдат, кожен з котрих мав щосили вперіщити по спині засудженого різкою – шпіцрутеном. Для покараного це означало повільну смерть у пекельних стражданнях.
Слід віддати належне Аракчеєву – він не прагнув нищити государевих кріпаків. Він обмежився покаранням найбільш затятих, щоб налякати і змусити решту до покори.
Тому, перша партія засуджених до покарання шпіцрутенами становила лише 40 осіб.
18 серпня 1819 року карателі зігнали народ на чугуївській майдан, щоб налякати присутніх виглядом зломлених ворохобників. І тут на московського сатрапа очікувала несподіванка. Тільки троє засуджених покаялися, і попрохали в ката помилування. Решта (37 осіб) відверто висловилася, що радше загинуть, аніж скоряться аракчеєвській неволі.
Аракчеєв відчув справжній шок. Він звик мати справу з покірними московськими холопами, тому й гадки не мав, що українські козаки швидше помруть, аніж скоряться вражій владі.
Царський слуга наказав покарати незламних по повній. Після 12 тисяч страшних ударів шпіцрутенами 20 осіб померли від ран, решта 17 довіку лишилися каліками.
Інших засуджених до шпіцрутенів страчувати не стали. Натомість відправили на заслання до Оренбургу 400 осіб, та ще 29 жінок побили різками прилюдно, й виселили за місто. Таку ціну заплатили нащадки козаків за не бажання перетворитися на царських кріпаків.
Каральні загони залишалися в Чугуєві до листопаду 1819 року. «Добрий цар» поспівчував Аракчеєву: «С одной стороны, я могу в надлежащей силе ценить все, что твоя чувствительная душа должна была терпеть в тех обстоятельствах… С другой стороны, я умею также и ценить благоразумие, с коим ты действовал в сих важных происшествиях. Благодаря тебя искренне от чистого сердца за все твои труды».
Трагічні події в Чугуєві 1819 року – пересторога всім, хто вірить у доброго московського царя, позитивний вплив «русского мира», чи в існування « не такого московства». Повстання Чугуївського уланського полку вкотре довело – московит ніколи не був, не є, і не буде братом українцю.
Повернемося в Чугуїв 1819 року. З прибуттям карателів Аракчеєва стало зрозуміло, що спротив не має сенсу. Легка кавалерія, до якої належав Чугуївський уланський полк, не спроможна протистояти артилерії.
Виступ Чугуївського полку придушили, заарештували 1 104 особи.
Аракчеєв особисто прибув на суд над повсталими українцями, і з його волі до смертної кари засудили 275 осіб.
Саме стільки людей мало 12 раз поспіль пройти через лаву з тисячі солдат, кожен з котрих мав щосили вперіщити по спині засудженого різкою – шпіцрутеном. Для покараного це означало повільну смерть у пекельних стражданнях.
Слід віддати належне Аракчеєву – він не прагнув нищити государевих кріпаків. Він обмежився покаранням найбільш затятих, щоб налякати і змусити решту до покори.
Тому, перша партія засуджених до покарання шпіцрутенами становила лише 40 осіб.
18 серпня 1819 року карателі зігнали народ на чугуївській майдан, щоб налякати присутніх виглядом зломлених ворохобників. І тут на московського сатрапа очікувала несподіванка. Тільки троє засуджених покаялися, і попрохали в ката помилування. Решта (37 осіб) відверто висловилася, що радше загинуть, аніж скоряться аракчеєвській неволі.
Аракчеєв відчув справжній шок. Він звик мати справу з покірними московськими холопами, тому й гадки не мав, що українські козаки швидше помруть, аніж скоряться вражій владі.
 |
| Шевченко Т. Кара шпіцрутенами. |
Інших засуджених до шпіцрутенів страчувати не стали. Натомість відправили на заслання до Оренбургу 400 осіб, та ще 29 жінок побили різками прилюдно, й виселили за місто. Таку ціну заплатили нащадки козаків за не бажання перетворитися на царських кріпаків.
Каральні загони залишалися в Чугуєві до листопаду 1819 року. «Добрий цар» поспівчував Аракчеєву: «С одной стороны, я могу в надлежащей силе ценить все, что твоя чувствительная душа должна была терпеть в тех обстоятельствах… С другой стороны, я умею также и ценить благоразумие, с коим ты действовал в сих важных происшествиях. Благодаря тебя искренне от чистого сердца за все твои труды».
Трагічні події в Чугуєві 1819 року – пересторога всім, хто вірить у доброго московського царя, позитивний вплив «русского мира», чи в існування « не такого московства». Повстання Чугуївського уланського полку вкотре довело – московит ніколи не був, не є, і не буде братом українцю.
Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!
Немає коментарів:
Дописати коментар