Вступ СССР до НАТО, або нові пригоди Троянського коня

 

НАТО і СССР. Колаж

  Заїжджена істина: усі договори з Московією не варті навіть паперу, на якому написані. Угода про вступ СССР до НАТО 1954 року могла спричинити руйнівні наслідки – Совдеп прагнув здійснити функцію Троянського коня в Альянсі.

Як союзники глеки побили

  По закінченню Другої світової війни до Черчилля нарешті дійшло, що Британська імперія «зарізала не ту свиню». Не в останню чергу, зусиллями старого британського імперіаліста, антигітлерівська коаліція знищила III Рейх, керівництво якого вважало союз з Англією дуже перспективним, і здійснило чималі зусилля, аби досягнути порозуміння між країнами. Натомість, керований Черчиллем уряд зробив усе можливе, аби знищити гітлерівський режим, масштаби злочинів котрого виглядають доволі куцо на тлі злодіянь московського більшовизму.  

Європа після Другої світової війни

  У березні 1946 року Черчилль виголосив промову у Фултоні, в якій заявив про загрозу нової світової війни, яку збирається розв’язати СССР, щоби опанувати владу над світом, під гаслами «мировой социалистической революции». І закликав дати відсіч своєму колишньому союзнику по антигітлерівській коаліції всіма досяжними засобами, включно із загрозою ядерного бомбардування Совдепа та запропонував державам Заходу об’єднати зусилля в справі оборони.
  Новий військовий союз постав 4 квітня 1949 року.

Створення НАТО 4 квітня 1949 року. Колективне фото учасників.

  25 серпня 1952-го, у відповідь на запевнення посла Франції Луі Жокса, що президент Шарль де Голль вважає Альянс створеним виключно з миролюбними намірами, диктатор СССР поцікавився у свого міністра закордонних справ Андрея Вишинського: «чому б СССР в такому випадку не приєднатися до нього?».
  За сталінським гумором стояла реальна спроба розвалити із середини оборонний союз західних держав. На початку 1949 року в Совдепі стало відомі про дискусію в парламенті Великої Британії: чи надсилати СССР запрошення до майбутнього військового альянсу. Чим скористався Сталін, і наказав Вишинському відправити запит на обговорення вступу Совдепа до Організації Оборони Західного Союзу.
  Диктатура «пролетаріату» розглядала проект майбутньої військової спілки як «підкоп під ООН». Користаючись статусом головного переможця над «немецким фашизмом», кремлівська кліка, намагалася завадити створенню оборонного союзу, недружнього тоталітарній диктатурі московського більшовизму. Тому заступник Вишинського Андрей Громико неодноразово наголошував: «Якби цей пакт був спрямований проти відродження німецької агресії, СССР сам би приєднався до НАТО».

Спецоперація «Вступ до НАТО»

  Пізніше, хрущовська камарилья намагалася використати смерть Сталіна в якості аргументу про серйозні зміни зовнішньополітичного курсу Совдепа, і як привід увійти в НАТО, в якості Троянського коня. 10 березня 1954 року заступник міністра іноземних справ СССР А. Громико підготував проект доповідної записки до Президії ЦК КПСС, і передав його першому заступнику голови Совєта міністрів імперії В’ячеславу Скрябіну, більш відомому під партійною кличкою «Молотов».

Кукринікси. Карикатура на НАТО і США

  Проект пропонував задіяти США в якості повноправного учасника до Загальноєвропейського договору з колективної безпеки, і заявити про готовність СССР долучитися до НАТО. Заява дозволяла Москві за всіх обставин опинитися у виграшній позиції. Відмова країн-членів НАТО надавала СССР підстави створювати власний військовий блок, а згода дарувала можливість руйнувати Альянсу із середини, бо «останній докорінно змінив би свій характер і був би підірваний як агресивний, спрямований проти СССР блок з угруповання держав».
  Уточнення пропозиції Громико, зроблені 19 березня формулюють мету ще конкретніше. «МЗС вважає за доцільне приєднатися до Північноатлантичного договору. Така заява поставила б у скрутне становище організаторів Північноатлантичного блоку, підкреслюючи його нібито оборонний характер і те, що він нібито не спрямований проти СССР і країн народної демократії».
  1 квітня газета «Правда» оприлюднила офіційне звернення московсько-більшовицького режиму про готовність долучитися до НАТО.
  «Советское правительство исходит из того, что Североатлантический договор создает замкнутую группировку государств, игнорирует задачу предотвращения новой германской агрессии и, поскольку из великих держав, входивших в антигитлеровскую коалицию, в этом договоре не участвует только СССР, Североатлантический договор не может не рассматриваться как агрессивный договор, направленный против Советского Союза.
  Совершенно очевидно, что организация Североатлантического договора могла бы при соответствующих условиях утратить свой агрессивный характер в том случае, если бы ее участниками стали все великие державы, входившие в антигитлеровскую коалицию.

Нота МЗС СССР 1954 р.

  В соответствии с этим советское правительство выражает готовность рассмотреть совместно с заинтересованными правительствами вопрос об участии СССР в Североатлантическом договоре».
  Ще під час створення ООН, Сталін запропонував включити в організацію всі союзні республіки СССР, але вдалося протягнути лише УССР та БССР. Офіційно це обґрунтовувалося, як відповідь на участь британських домініонів в ООН, насправді Совдеп потребував учасників організації, які підтримували б на голосуваннях необхідні московсько-більшовицькому режиму рішення.
  З тією самою метою, поневолені Москвою республіки Україна та Білорусь, які мали лише фіктивні зовнішні ознаки незалежних держав, подали заявки на вступ у НАТО разом з СССР.
  Тодішній Генеральний секретар НАТО Гастінгс Ісмей підготував доповідну записку з приводу московсько-більшовицької заявки. На його думку це нагадувало спробу запеклого грабіжника влаштуватися на працю до поліції. Бо країни учасники НАТО підтримують свободу особистості та демократичний спосіб життя, не мають один від одного військових та економічних таємниць, і чогось схожого годі сподіватися від СССР.

Паризька конференція НАТО 1954 року

  7 травня 1954 року, у відповідь на заявки СССР, УССР та БССР на вступ до Альянсу, уряди Великої Британії, США та Франції офіційно заявили, що «нереальна природа пропозиції не заслуговує обговорення». На противагу їм Москва зажадала від країн НАТО демілітаризувати ФРН, деокупувати Австрію, не створювати військові бази на Далекому Сході та укласти договір про загальне роззброєння.

Варшавський блок. Пропагандистский плакат СССР.

  Восени держави НАТО ухвалили рішення про прийом до Альянсу ФРН та Італії. Кремль розцінив це рішення, як порушення угоди про перетворення Німеччини на демілітаризовану зону, і заходився створювати власний військовий блок. 14 травня 1955 року Албанія, Болгарія, НДР, Польща, СССР, Румунія, Угорщина та Чехословаччина підписали Варшавський договір. Комуністичні режими оголосили про оборонний характер утворення, створеного на противагу «агрессивному блоку НАТО».

Нові спроби

  У 1983 році деякі європейські часописи оприлюднили інформацію про намір очільника СССР Андропова долучити імперію до НАТО, з метою протидії комуністичному Китаю, який зближувався з США та допомагав моджахедам боротися проти московсько-більшовицької окупації Афганістану. Край намірам кремлівської кліки поклала катастрофа з південнокорейським пасажирським літаком «Boeing 747», який збило совкове ППО.

Круглий стіл НАТО

  Усі намагання Москви розвалити НАТО із середини виявилися невдалими. Аж поки, в 2025 році в Білий дім у Вашингтоні не повернувся, на другий президентський термін, Дональд Трамп, якого неофіційно називають «агент КГБ Краснов»…

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!