«Никогда мы не были братьями». Російський генштаб про відмінності українців та московитів (1850 рік)

 

Титульна сторінка. Военно-статистическое обозрѣніе Россійской Имперіи. Издаваемое по высочайшему повелѣнію при 1-мъ Отдѣленім Департамента Генеральнаго Штаба. Томъ XIII. Часть 2. Воронежская губернія. 1850 г.

  Від часів Феофана Прокоповича і до наших днів московська пропаганда повторює як замовляння, що українці, московити та білоруси становлять триєдиний народ. Мовляв, усі складові триєдиного народу мають лише несуттєві розбіжності: говірки «великого и могучего языка», а не окремі мови, регіональну побутову специфіку, а не оригінальні культури. Усі відмінності, стверджують імперські пропагандисти, не мають істотного значення. Існує лише «русская» нація, а решта – вигадки, чи то Австрійського генштабу, чи купки хлопоманів середини ХІХ століття.

  Утім, наявні документи різних часів, зокрема і середини того ж ХІХ століття, спростовують ці облудні твердження кремлівської пропаганди. Одне з таких свідчень «Военно-статистическое обозрѣніе Россійской Имперіи. Издаваемое по высочайшему повелѣнію при 1-мъ Отдѣленім Департамента Генеральнаго Штаба. Томъ XIII. Часть 2. Воронежская губернія. 1850 года». Воно цікаво тим, що створено самим московством. В 1850 році, коли вийшла ця книга, Австрійському генштабу було не до України – там долали наслідки «весни народів» 1848 року, яка мало не поховала імперію Габсбургів.

Военно-статистическое обозрѣніе Россійской Имперіи. Издаваемое по высочайшему повелѣнію при 1-мъ Отдѣленім Департамента Генеральнаго Штаба. Томъ XIII. Часть 2. Воронежская губернія. 1850 г. 

  В часи коли створювалося «Военно-статистическое обозрѣніе..» царат знищив першу українську політичну організацію – Кирило-Мефодіївське братство, яке за недовгий час свого існування не зробило нічого суттєвого.

  Українці і москвини тоді, як і завжди, не мали нічого спільного, крім релігії. Утім, судіть самі. Цитати наводяться за «Военно-статистическое обозрѣніе Россійской Имперіи. Издаваемое по высочайшему повелѣнію при 1-мъ Отдѣленім Департамента Генеральнаго Штаба. Томъ XIII. Часть 2. Воронежская губернія. 1850 года». – С. 33 – 34. Малоросіянами, тоді на Московщині звали українців, росіянами (дослівно: «русские») – московитів.

Военно-статистическое обозрѣніе Россійской Имперіи. Издаваемое по высочайшему повелѣнію при 1-мъ Отдѣленім Департамента Генеральнаго Штаба. Томъ XIII. Часть 2. Воронежская губернія. 1850 г. с 33

 

Военно-статистическое обозрѣніе Россійской Имперіи. Издаваемое по высочайшему повелѣнію при 1-мъ Отдѣленім Департамента Генеральнаго Штаба. Томъ XIII. Часть 2. Воронежская губернія. 1850 г. с.34

  «Північні уїзди, як прикордонні з Великоросійськими губерніями, наповнилися Росіянами, південні ж, по сусідству з Малоросією, Малоросіянами. Від самого початку, ці два народи, різко відрізнялися і мовою, і вдачею, і звичаями, але між ними був могутній і міцний зв’язок – єдність релігії, яка поступово зближувала їх, однак ці відмінності помітні ще й до сьогодні. Що стосується Росіян... оселі селян – хати, здебільшого дерев’яні; але є і крейдяні, і кам’яні; вони опалюються дровами, соломою, і в південних уїздах виготовляють цеглу з навозу; освітлюють олією та скіпками; одяг – суконний домашнього виробництва; взуття на заможніших – чоботи; їжа житній хліб, щі, гречнева каша, молоко... 

Російська дерев'яна хата (ізба)

     

Українська хата

  Малоросіяни майже у всьому відрізняються від Росіян: говірка їх геть особлива, одяг також відрізняється кроєм, жінки носять плахти, пов’язки особливого роду, полюбляють прикрашатися різними привісками і квітами, на шиї багато носять бісеру і тому подібного намиста: улюблені кольори на хустках і сукнях яскраві та строкаті: зимовий одяг на загал: сірий халат і овечий кожух; хати їх усі поспіль білі, мажуться із середини та ззовні крейдою з часткою червоної глини.

Г.-Т.. Паулі. Великороси різних губерній: Ярославль, Владімір, Нижній Новгород,Рязань, Орел, Тамбов. "Этнографическое описание народов России. СПб, 1862 г.

Г.-Т. Паулі. Великороси різних губерній: Псков, Твер, Смоленськ, Калуга, Тула. "Этнографическое описание народов России. СПб, 1862 г.

Жан-Батист Лепренс. Жінка з околиць Москви

Г.-Т. Паулі. Українці. "Этнографическое описание народов России. СПб, 1862 г.

  Місця, де встановляться ікони, розмальовуються строкатими смугами; підлоги здебільшого земляні, але завжди сухі; взагалі охайність в хатах у них дотримується у всьому: приготування їжі робиться зранку і ввечері й часто, тому, хто приїде після обіду, вже немає чого поїсти, крім хліба; хліб переважно полюбляють пшеничний, або мішаний із ячмінним борошном і лише злидні змушують їсти житній; свиняче сало є вже ласий шматок; лазні рішуче виключені з їх життя. Росіяни в домашньому побуті, зрідка дотримують чистоти і навіть живуть разом із тваринами, від чого сморід та огидний запах завжди існує в їхніх оселях, особливо з початком холоду; посуду взагалі буває в господарстві мало і той весь забруднений».     

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!