«Пролог» до незалежності України 

 

Українські часописи - зброя інформаційної війни XX століття

  Історія «Прологу» одна з найцікавіших, але маловідомих, сторінок українського інформаційного спротиву часів «холодної війни». Почалася вона під час війни «гарячої» — з великої години Других визвольних змагань.

Визвольний рух у пошуках союзників

  У 1944 році за дорученням Президента і Генерального секретаря Української головної визвольної радої (УГВР) у відрядження на Захід вирушив Микола Лебедь. Як співзасновник і генеральний секретар закордонних справ УГВР він мав на меті налагодити зв'язок з країнами Вільного світу.
  Тоді багато хто з активістів визвольної боротьби поневолених Москвою народів вірив, що після перемоги над III Рейхом, спалахне нова велика війна, між СССР та Вільним світом. Сподівання виправдалися лише частково.
  По завершенню Другої світової війни, розпочалося протистояння СССР і США. Якщо Сталін розпочав приготування до широкомасштабної нової війни, то Захід уникав прямого зіткнення з московсько-більшовицькою потугою, але не відмовлявся від боротьби з червоною чумою іншими засобами.
  20 січня 1946 року Президент США Гаррі Трумен створив Групу центральної розвідки, яка через два роки перетворилася на Центральне розвідувальне управління. Одна з головних задач нової структури — боротьба з комуністичною загрозою невійськовими засобами.
  Істотно, що в центрі уваги розвідників опинилися люди, що самовіддано протистояли сталінізму зі зброєю в руках. Серед усіх визвольних рухів поневолених Москвою народів найбільш потужним та добре організованим виявився український.
  Згідно звіту, американську розвідку зацікавили УГВР, Українська Повстанська Армія (УПА) та Організація Українських Націоналістів Революційна (ОУНР), як найбільші та найефективніші організації. Найвищим авторитетом в українській діаспорі користувалася УГВР, та її закордонні провідники Іван Гриньох та Микола Лебедь.

Микола Лебедь

  Перший контакт УГВР з представником американської розвідки в квітні 1946 року влаштувала в Римі Українська Греко-Католицька Церква. Українці одразу заявили, що вважають себе не агентами, а партнерами американців, і про їх співпрацю знатимуть лише провідник українського визвольного руху: Іван Гриньох, Микола Лебедь та Юрій Лопатницький.
  Американську розвідку цікавили військові та розвідувальні можливості УПА, особливо в разі сталінських приготувань для вторгнення в Європу. Провід УГВР вважав, що головна мета українських сил спротиву московсько-більшовицький окупації — створення незалежної української держави, все інше лише похідне і побіжне.
  Визвольна боротьба потребувала грошей, зброї, підтримки світової громадської думки. Уряд США виявився не вельми щедрим партнером. Хтозна, як би розгорнувся хід подій Других визвольних змагань, якби уряд США підтримав УГВР і УПА так, як контрас у Нікарагуа, чи моджахедів в Афганістані.
  Але сталося інакше. Через величезну нерівність сил український визвольний рух припинив збройну боротьбу. Аби продовжити її в новій формі.

«Пролог»

  Бюро УГВР розташувалося у Філадельфії, і з часом змінило назву на «Закордонне представництво», скорочено «ЗП УГВР». Співпраця провідників руху опору за кордоном з урядом США не припинилася після закінчення збройної боротьби в Україні. За фінансової підтримки Сполучених Штатів українці створили дослідницьку та видавничу компанію «Пролог» (Prolog Research and Publishing, inc).
  За час існування «Пролог» залучив до співпраці в справі визволення України сотні осіб. Діяльність компанії мала виключно мирний характер. Головні зусилля «Пролог» зосередив на просвітництві спрямованому на утвердження української ідентичності, розвиток потенціалу національної культури.
  Діяльність зосереджувалася на трьох головних напрямках: крайовому, еміграційному та зовнішньополітичному. Організація брала участь в міжнародних заходах, від спортивних змагань до конгресів та з'їздів, заохочувала українську діаспору до участі в акціях протесту проти комуністичної політики зросійщення.
  До 1973 року «Пролог» очолював Микола Лебедь, потім йому на заміну прийшов заступник голови ЗП УГВР Мирослав Прокоп. Активність Лебедя ніколи не обмежувалася «Прологом». З 1956 по 1991 роки він працював в управі Українського товариства закордонних студій у Мюнхені та Торонтського видавничого комітету «Літопис УПА». Йому пощастило побачити втілення мети всього життя ― незалежну Україну та розпад СССР. Незламний борець за Волю України полишив світ живих у 1998 році.

Працівники "Прологу": М. Лебедь, Ю. Шевельов, М. Прокоп, невідомий, Н. Ільницька.

  Діяльність борців за волю України виявилася настільки ефективною, що в 1977 році радник президента Картера з національної безпеки Збіґнєв Бжезінський назвав її «вражаючими дивідендами» і «впливом на певну авдиторію в цільовій області», та подбав про збільшення державної підтримки «Прологу».
  На той час у компанії відбулася зміна поколінь. У 1978 році президентом «Прологу» обрали Романа Купчинського, який народився в передостанній рік Другої світової війни. Під його редакцією побачили світ книги, створені за матеріалами самвидаву в Україні: «Проблема національності в СРСР» та «Погром в Україні».
  Діяльність «Прологу» набула нової наснаги після того, як Президент США Рональд Рейган вирішив очистити світ від Імперії Зла.
  Збільшення фінансування з Америки дозволило «Прологу» розпочати діяльність у Великій Британії. В Лондоні з'явилися Товариство з вивчення радянських національностей (ТВРН) та Українська пресова агенція (УПА(Л)), які започаткували англомовний часопис «Soviet Nationality Survey». Видання очолили Олександр Мотиль та Надія Дюк.
  Діячі діаспори в країнах проживання лобіювали інтереси українського визвольного руху. Інтелектуали налагоджували співпрацю на рівні міжнародних контактів. Уряд США підтримав ці ініціативи фінансами, спочатку таємно, а з 1984 року відкрито, через Національний фонд на підтримку демократії (NED).
  Цю неурядову організацію створили в Америці 1983 року для підтримки демократичних рухів у країнах з комуністичними режимами. У 1987 там почала працювати редактор «Soviet Nationality Survey» Надія Дюк. До 1989-го вона керувала проектами з підтримки демократичних рухів у СССР та Югославії, займалася допомогою дисидентам та політичним в’язням.
  ТВРН та УПА(Л) запровадили видання «Soviet Ukrainian Affairs» створений за зразком іншого часопису «Прологу» — «Digest of the Soviet Ukrainian Press», який виходив з кінця 1950-х по 1970-х роки.

А. Камінський. "Пролог" у холодній війні проти Москви. Обкладинка книги.

  У часи «Перестройки» «Пролог» налагодив фінансову і технічну підтримку національних і демократичних рухів в Україні.
  Фінансування «Прологу» зупинив Президент Джордж Буш-старший наприкінці 1980-х, на знак нового мислення у взаєминах США та СССР. Сам «Пролог» остаточно припинив діяльність у 1992 році, але створене ним часопис протримався на два десятиліття більше.

«Сучасність»

  В часи коли не існувало ще інтернету, головним засобом просвітницької діяльності слугувало друковане слово. З цієї метою науково-дослідницька компанія «Пролог» створила видавництво «Сучасність». У 50-х роках воно розташувалося в Мюнхені, де друкувало як книги, так і періодичні видання.
  Завдяки видавництву світ побачили десятки книг авторів української діаспори, більшість з яких співпрацювало і з періодичними виданнями «Сучасності». Окремий напрямок видавничої діяльності створювали заборонені в СССР твори П. Григоренка, І. Калинця, В. Мороза, М. Руденка, І. Світличного, В. Симоненка, М. Скрипника, Г. Снегірьова, В. Стуса, Т. Ходорович.
  Діяльність видавництва не обмежувалося українськими авторами — видавалися збірки поетичних та прозових творів іноземних авторів, в українському перекладі.
  З 1961 року у ФРН почав виходити щомісяця журнал «Сучасність», створений на базі двотижневика «Сучасна Україна» і місячника «Українська літературна газета», які видавало з 1951 року Українське товариство закордонних студій, очолюване Миколою Лебедем.
  Хоча місячник мав тісні зв'язки із Закордонним Представництвом УГВР, його вміст віддзеркалював широкий спектр української культурної, наукової і суспільно-політичної думки. Щоб переконатися в цьому, достатньо пригадати лише кількох його авторів: Е. Андієвська, В. Барка, С. Гординський, І. Гриньох, А. Камінський, В. Кубійович, І. Лисяк-Рудницький, Є. Маланюк, О. Пріцак, М. Прокоп, У. Самчук, О. Стефанович, Є. Стахів, Ю. Шевельов (головний редактор видання в 1978 — 1981 роках), Р. Шпорлюк.
  Провідною для часопису лишалася тема боротьби за здобуття незалежності України. Тому журнал оприлюднював матеріали українського самвидаву, твори провідних активістів визвольної боротьби в краї: І. Дзюби, І. Калинця, Л. Лук’яненка, В. Мороза, Є. Сверстюка, І. Світличного, В. Симоненка, Ґ. Снєгірьова, М. Холодного, В. Стуса, В. Чорновола.
  Точна і правдива інформація про процеси, що відбувалися в СССР та країнах комуністичного концтабору, особливо розвідки про політику колоніалізму та зросійщення, викликали лють кремлівських дідуганів, і оскаженілу критику в підвладних їм пропагандистських виданнях.
  У січні 1992 року, після розпаду СССР, журнал почав видаватися в Києві, як спільний проект Республіканської асоціації українознавців та видавництва «Пролог». З лютого 2004 року засновником і видавцем журналу стало ТзОВ «Видавнича група «Сучасність»».
  Головними редакторами часопису «Сучасність» в незалежній Україні, в різний час були міністр культури України Іван Дзюба та професор Ратгерського університету Тарас Гунчак.

Головний редактор "Сучасності" Тарас Гунчак та один з провідників Народного Руху України Лесь Танюк

  «Щомісячний часопис незалежної української думки» з тематикою «література, наука, мистецтво, суспільне життя» припинив діяльність у січні 2013 року.

Співпраця поневолених Москвою народів

  Компанія «Пролог-Сучасність» налагодила взаємодію з польським Літературним інститутом у Парижі, який очолював головний редактор часопису «Культура» Єжи Ґедройць. Цю установу також фінансував уряд США, що дозволяло обом слов'янським організаціям провадити незалежну політику, не зважати на ставлення окремих емігрантських груп.
  Фінансова незалежність сприяла зближенню та порозумінню української та польської організацій, що ґрунтувалися на цінностях свободи і демократії. «Пролог» виявився єдиною організацією української діаспори, яка співпрацювала з польською «Солідарністю».

Декларація в українській справі. "Культура", травень 1977 року.

  На початку 1980-х «Пролог» створив у Лондоні Товариство з вивчення радянських національностей та Офіс Української пресової агенції. Очільник агенції Тарас Кузьо, перетворив її офіс на осереддя польсько-української співпраці.
  Зокрема, українці і поляки об'єднали зусилля в справі доправлення власної друкованої продукції в Польщу та Україну, а звідти вивозили на Захід твори борців з московським більшовизмом. Нелегальна література завозилася в зону московської окупації під шабатуркою книжок, що видавалися комуністичним режимом. Згодом до співпраці в боротьбі з московським комунізмом долучилися чеські опозиціонери.
  Завдяки налагодженій співпраці розпочався процес взаємного пробачення та порозуміння після травм, спричинених подіями Другої світової війни. Після перемоги «Солідарності» на виборах 4 червня 1989 року нова влада Польщі підтримала борців за незалежність України значною фінансовою допомогою, поліграфічною технікою, нелегальною в Совдепі літературою.

Українська пресова агенція

  Крім вищезгаданої спільної діяльності з ТВРН, УПА (Л) самостійно видавала прес-релізи українською та англійською мовами. Їй належить найбільша на Заході колекція українського самвидаву часів Перестройки.
  Офіси пресової агенції з'явилися у Варшаві, Києві та Москві. До співпраці залучали людей різних поглядів. В київському офісі працювали журналістами майбутній редактор «Kyiv Weekly» Сергій Скрипник, майбутній нардеп від БЮТ Віктор Уколов, запеклий московський шовініст і стукач КГБ В'ячеслав Піховшек, майбутній заступник Міністра палива й енергетики регіонала Юрія Бойка Костянтин Бородін.
  Українська пресова агенція допомогла отримати грант незалежному Європейсько-Українському культурному фонду від Національного фонду на підтримку демократії (NED). На ці гроші створили Український незалежний центр політичних досліджень, який активно працює в Україні дотепер.

«Радіо Свобода»

  Через жорсткий режим політичної цензури в СССР, який драконівськими засобами тримало КГБ, друковані видання не могли істотно вплинути на суспільну думку в Україні. Розповсюдження вільного слова потребувало інших технічних засобів. Ним стало «Радіо Свобода» — незалежна радіостанція, фінансована конгресом США.

  Завдяки радіо «Пролог» отримав можливість доносити інформацію до більшої авдиторії. В різний час Українську службу «Радіо Свобода» очолювали особи, пов'язані з «Прологом»: Богдан Нагайло, Роман Купчинський, Анатоль Камінський.

  Нагайло друкувався в «Сучасності», співпрацював з «Прологом», багато часу і сил присвятив захисту прав людини в СССР. Зокрема, в 1978 – 1982 роках керував захистом політв’язнів в Amnesty International, і виконував функцію зв’язкового ПЕН-клубу. В 1989 — 1991 роках Богдан очолив українську редакцію «Радіо Свобода».
  Його дружина Патриція Марковська працювала в секретаріаті Міжнародного ПЕН-клубу. Завдяки її зусиллям до його лав прийняли Миколу Руденко, Василя Стуса та інші письменників ― в’язнів сумління.

Роман Купчинський

  У 1991 році колишній президент «Прологу» Роман Купчинський змінив Богдана Нагайла на посаді директора. В 1992 році «Радіо Свобода» відкрило корпункт у Києві, налагодили мовлення в FM-діапазоні.
  Робота «Радіо Свобода» остаточно здолала інформаційну блокаду, в якій московський комунізм сім десятиліть тримав українське суспільство. Україна здобула незалежність, щоправда затьмарену постколоніальним синдромом. Але підстав для відчаю немає. Незалежна Україна існує, а її супротивники, Російська імперія та СССР пішли в пекло. На черзі забиратися туди перебуває їх наступник — РФ.
  «Пролог» став одним з найуспішніших проектів української визвольної боротьби. Його мирна діяльність відіграла важливу роль в здобутті Україною незалежності, в черговий раз підтвердивши українську мудрість «Вода камінь точить», або, у версії Лао Цзи: «М'яке і слабке перемагає тверде і сильне».

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!