Методи гібридної війни СССР

 

Іон Міхай Пачепа у формі генерала Секурітате

  Методи гібридної війни не нові. Їх вигадали ще перші прихильники соціалістичних ідей: для дестабілізації країни застосовувати інформаційні диверсії та терористичні акти. З часом змінювалися лише масштаби.
  На початках революціонери-підпільники нелегально пропагували ідеї анархії і комунізму, та застосовували індивідуальний терор проти представників влади. Після Жовтневого перевороту терор і комуністична пропаганда стали офіційною державною політикою.

  Сталін розгорнув масштабні приготування до світової революції через світову війну. Задум провалився – замість влади над усім світом вдалося запанувати над кількома країнами Європи та Азії.
  Після смерті Сталіна кремлівські вожді відмовилися від ідеї глобальної війни, та взяли курс на ідеологічні диверсії та політичний тероризм проти країн, які вони вважали ворожими. В усі часи незмінними складовими комуністичної політики лишалися масована пропаганда та терор проти інакодумців.
  Наприкінці 70-х років минулого століття вільний світ дізнався багато подробиць таємної війни Кремля проти «капіталістичної системи».
  У 1978 році втік до США начальник Діректората І Секурітате (румунський відповідник ЧК-КГБ) генерал-полковник Іон Міхай Пачепа. Сенсаційна втеча: ніколи ще з комуністичного «раю» не тікав керівник спецслужб такого високого рангу – начальник зовнішньої розвідки.
  Його перехід зруйнував комуністичну розвідувальну мережу в країнах Заходу. Диктатор Румунії Чаушеску пообіцяв два мільйони доларів винагороди за голову Пачепи. На нього полювали люди Ясіра Арафата, Муаммара Каддафі, Карлоса Ілліча Шакала, але невдало. Іон Пачепа прожив дев’яносто два роки, і помер 14 лютого 2021 року від ускладнення грипу.

Обкладинка книги І. Пачепи "Дезінформація"

  У США він написав кілька книг, в одній з яких – «Дезінформація», розповів багато цікавого про методи роботи комуністичних спецслужб.

Дезінформація як зброя

  У книзі Пачепа спростовує думку, що КГБ з сателітами з країн соціалістичного табору ставили головною метою вивідування таємниць супротивника. Діяльність комуністичних спецслужб в країнах вільного світу спрямовувалася переважно на дезінформацію.
  Дезінформація, для переконливості, завжди містить частину правдивої інформації, за якою ховають величезну кількість облуди.
  В особистій бесіді, голова КГБ СССР Юрій Андропов повчав Пачепу: «Дезінформація мов кокаїн: якщо потягнеш разок-другий, нічого в твоєму житті не зміниться. Але якщо ти вживатимеш щодня – це зробить тебе залежною, зовсім іншою людиною».
  Іон Пачепа наводить багато прикладів активних заходів із запровадження дезінформації. Зупинимось лише на найбільш показових.

Боротьба за мир у всьому світі

  СССР протягом усього свого існування готувався до війни за світове панування шляхом всесвітньої революції, організовував локальні революції та громадянські війни, але при цьому скрізь і завжди подавав себе борцем за мир у всьому світі.

3-я Всесоюзна конференція прибічників миру. Підписання звернення Всесвітньої ради миру. Марка СССР, 1951 р. 

  У 1949 році з подачі Москви виникла Всесвітня рада миру (ВРМ). Організація займалася створенням образу США як «палія війни», якою керує «мировая закулиса» – «Рада старійшин Сіону». Відлуння тих ідей можна побачити в літературі, де викриваються конспірологічні таємниці Більдерберзького клубу, Комітету 300 і всіляких масонських лож.
  Всесвітню радою миру очолювали 23 віце-президенти комуністи: по одному представнику від СССР, Східної Німеччини, Румунії, Польщі, Куби, Північного В’єтнаму, Анголи, компартій Аргентини, Італії, США, Франції. Ще двоє представляли терористичні організації: Африканський національний конгрес та Організацію звільнення Палестини. Решта десять віце-президентів репрезентували країни залежні від СССР.
  Більшість працівників ВРМ належали до комуністичних спецслужб. Їм ставили задачу згуртувати симпатиків комунізму в лавах руху борців за мир. Всесвітня рада миру створила відділення в 112 країнах, видавала періодичну пресу. У 1989 році ВРМ публічно визнала, що 90% коштів у її бюджет надходили від КГБ СССР.
  Спочатку штаб-квартира Всесвітньої ради миру базувалася в Парижі, але в 1954 році французький уряд викинув з країни осереддя комуністичних шпигунів. ВМР перебралася в соціалістичну Прагу, а згодом в нейтральний Гельсінкі.
  Після розпаду СССР, ВРМ переїхало до Афін. Попри крах комунізму, Всесвітня рада миру зберегла відповідну риторику. У її статуті чітко зазначено, що мета руху за мир – підтримка народів та визвольних рухів які борються проти імперіалізму. Зрозуміло, імперіалізму американського.

Інші «прогресивні» організації

  Всесвітня федерація профспілок пережила крах комунізму. Штаб-квартира знаходиться в Празі, і активно поборює американський імперіалізм. На XIV конгресі цієї організації у березні 2000 року прийняли резолюцію з вимогою припинення економічної блокади Іраку, Ірану, Куби, Лівії.
  Міжнародна демократична федерація жінок також існує дотепер. Організація закликає жінок світу до боротьби з глобалізацією ринкових економік, яка спричиняє «щораз вищу фемінізацію злиднів по всьому світу». У 2000 році федерація влаштувала у Калькутті «Всесвітній марш жінок» на честь 8 березня.
  Міжнародний союз студентів наразі налічує 152 національні союзи у 114 країнах світу. Штаб-квартира союзу – в Празі. У 2001 році організація засуджувала вторгнення США в Афганістан, але ніколи не помічала агресивних дій РФ проти сусідніх держав.
  Крім створення організацій, КГБ із сателітами займалися розбудовою агентурної мережі впливових, у своїх країнах, людей. Іон Пачепа серед інших згадує в їх лавах відомих політиків: президента Фінляндії Урхо Калева Кекконена, прем’єр-міністра Швеції Улофа Пальме, федерального міністра ФРН Герберта Венера.

Атака на Ватикан та УГКЦ

  З моменту створення марксизм оголошував війну будь-якій релігії. Особливу лють у комуністів викликала католицька церква, яка засуджувала тоталітарні режими та ідеології.
  По закінченню Другої світової війни Сталін розпочав наступ на католицькі церкви, які підпорядковувалися Ватикану, а не Політбюро ЦК КПСС. Оскільки Московська православна церква на той час уже перебувала під повним контролем комуністичного режиму, Сталін вирішив скасувати Українську греко-католицьку церкву по’єднанням з РПЦ.
  Римський папа Пій XII в енцикліці Orientales Omnes Ecclesiae підтримав громаду українських греко-католиків. Сталін розцінив ці дії як відверту ворожість.
  Проти Римського папи почалася кампанія масованої дезінформації. Комуністичні ЗМІ звинуватили Пія XII у співпраці з Гітлером, співучасті в злочинах нацизму. В Україні пасквілями на Папу особливо уславився Ярослав Галан.

Обкладинка московського видання книги І. Пачепи "Дезінформація"

  У вільному світі ця ідеологічна диверсія не спрацювала: там добре знали про засудження Римським папою гітлерівського режиму, заклик до католицького кліру рятувати євреїв, яких нацисти переслідували виключно за етнічною приналежністю. Завдяки діяльності католицької церкви врятовано життя близько 400 тисяч євреїв.
  Усвідомивши марність зусиль чорного піару проти папи, московські комуністи розпочали розправу з кардиналами та єпископами підконтрольних країн. В Україні за звинуваченням у співпраці з «фашистами» засуджені до концтаборів понад півтисячі священників, серед них всі греко-католицькі єпископи, що не пішли на співпрацю зі сталінським режимом: Йосип Сліпий, Григорій Хомишин, Йосафат Коциловський, Микола Чарнецький, Іван Лаєвський.
  Кампанії з паплюження католицької церкви продовжували всі наступники Сталіна, аж до розпаду СССР.

Тероризм як форма війни

  У своїй книзі Іон Пачепа згадує, що основи міжнародного тероризму Луб’янка почала закладати одразу після шестиденної війни Ізраїлю з Єгиптом і Сирією. Пачепа наводить висловлювання ідеолога та організатора системи міжнародного тероризму, начальника Першого головного управляння КГБ СССР (зовнішня розвідка), генерал-полковника Александра Сахаровського: «У сучасному світі, коли ядерна зброя зробила використання збройних сил застарілим методом, тероризм повинен стати нашою основною зброєю».
  Першим полігоном терористичної війни став Близький Схід. СССР підтримав агресію арабських держав проти Ізраїлю, бо вважав цю країну форпостом США в регіоні.

Александр Сахаровський

  Сахаровський вихвалявся перед Пачепою, що особисто винайшов захоплення літаків, як засіб політичної боротьби. Тільки в 1969 році підтримувана КГБ Організація визволення Палестини захопила 82 літаки.
  Інший винахід Сахаровського – організація ДТП за допомогою вантажних авто. Легковому автомобілю жертви несподівано заступала шлях величезна вантажівка. Якщо водій і пасажири легкового авто не гинули під час зіткнення, водій вантажівки робив контрольні удари тупими знаряддями. Українцям не треба нагадувати, що саме таким чином загинув провідник Народного Руху України В’ячеслав Чорновіл.
  Комуністичні режими постачали величезну кількість зброї в арабські країни, а також екстремістським організаціям на кшталт «Червоних бригад» та RAF. У 70 – 80-ті роки минулого століття на Близькому Сході і Західній Європі прокотилося кілька хвиль масових терактів.
  У 1972 році Кремль заходився підбурювати ісламський світ проти США та Ізраїлю. Головну ставку в активних операціях КГБ на цьому напрямку зробили на антисемітизм. Розповсюджувалася інформація, що єврейський капітал – реальна влада в США. Спеціально для арабського світу переклали «Протоколи сіонських мудреців», книжечку про плани євреїв запанувати над світом, сфабриковану ще за царату Сергієм Нілусом.
  Створювалися і поширювалися інші «документи» про таємні плани світових залаштунків. Спецоперація отримала кодову назву СІГ – «Сионистское государство». В її межах надавалася матеріальна допомога арабським країнам: будівництво різних об’єктів інфраструктури здійснювалося фахівцями з СССР та країн Варшавського блоку, які провадили антиамериканську пропаганду.
  Наслідки підривної діяльності комуністичних спецслужб в ісламському світі відчуваються дотепер.

Сьогодення

  Як і згадувані вище організації, на кшталт Всесвітньої ради миру, КГБ теж продовжив існування після краху СССР. Він змінив назву на ФСБ, і деякі з його офіцерів пішли зі спецслужби в органи державної влади. За даними оприлюдненими московським виданням «Новая газета» у 2003 році понад шість тисяч колишніх чекістів опинилися в органах федеральної та місцевої влади РФ, в тому числі на найвищих владних шаблях.

Іон Міхай Пачепа

  Москва допомагала Ірану та Північній Кореї створювати ядерну зброю, провадить підривну діяльність проти незалежних країн, що виникли на руїнах СССР.
  У цьому немає нічого дивного. Жодна людина не понесла відповідальності за злочини скоєні комуністичним режимом. У 2000 році владу на Росії опанували чекісти, які провадять державну політику в дусі ідей Сахаровського.
  РФ не демократична країна. Причини очевидні. Як писав Іон Міхай Пачепа: Німеччина теж ніколи не перетворилася б на демократію, якби в ній урядували офіцери гестапо та СС.

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!