Міфи Московії: битва при Молодях 1572 року

 

Московити переховуються за стінами гуляй-городу

  Битва при Молодях 1572 року – яскравий приклад того, як незначна збройна сутичка, зусиллями московських борзописців, перетворилася на епохальну подію, що, буцімто, остаточно утвердила Московію в якості головного спадкоємця Золотої Орди.
  Мовляв, після цієї поразки, Кримський хан визнав за Іваном Грозним царський титул і право на володіння Астраханським і Казанським ханствами.
  Московські історики твердять, що в битві при Молодях невеличке військо Московії наголову розтрощило величезну армію Кримського ханства. Переможці переслідували жалюгідні залишки загонів хана Девлет I Ґерая аж до Оки, і йому ледь вдалося врятуватися. Поразка підірвала військову потугу Кримського ханства, свідченням чого можна вважати невтручання при захоплені Московією Сибірського ханства, та відсутність кримськотатарських походів на Москву до 1591 року.
  Молодинську звитягу оспівують в московських фільмах та історичних романах, славлять публікації ЗМІ. 28 квітня 2016 року Московська обласна дума навіть ухвалила закон № 34/2016-ОЗ «О присвоении селу Молоди Чеховского района Московской области почетного звания Московской области "Населенный пункт воинской доблести"».

Пам'ятний знак на честь Молодинської битви. Село Молоді, 2002 р.

  Лишається не зрозумілим, чому така вікопомна подія тривалий час лишалася поза увагою московських істориків. Доктор історичних наук РФ Віталій Пєнськой вважає навіть, що попри її важливе значення, Молодинська битва лишається недооціненою в московській історіографії (Пенской В. В. Сражение при Молодях 28 июля — 3 августа 1572 г. // История военного дела: исследования и источники. — 2012. — Т. II. — С. 130).
  Більше того, при неупередженому аналізі історичних джерел, Молодинська битва виглядає не такою вже значною перемогою. Це переконливо довів історик, дослідник військової справи Кримського ханства Амет-хан Шейхумеров в статті «Мифологии и реалии битвы под Молодями» (Крымское историческое обозрение. 2019. № 2. С. 133 – 154).
  Стисло пригадаємо перебіг подій. 26 липня 1572 року передові загони Девлет Ґерая вийшли до Оки неподалік від Серпухова. Татари очікувано пішло Муравським шляхом, московське військо зустріло їх саме там. Через два дні кримці знайшли слабкі місця в московській обороні, і переправилися на інший бік Оки. Московити відступили до села Молоді, де заховалися за стінами пересувних укріплень гуляй-городу.

Стіна гуляй-городу на колесах

  В тилу ханських військ залишалися інші московські війська. Кримські татари здійснили кілька атак на позиції московитів. 30 липня, під час одної із сутичок потрапив у полон військовий радник хана Дивей-мурза.
  2 серпня розпочався найбільший штурм. Під час запеклої битви, московство здійснило контрудари: в лобову атаку на татар пішли ратники князя Хворостініна, а з флангу зайшла кіннота очолювана «великим воєводою» Воротинським.
  Ханське військо витримало удар. Але вночі залишило облогу, і відступило до Оки. Московити 3 серпня почали переслідування, і швидше за все, розбили татарський загін, що прикривав відступ усього кримського війська. Решта ханської армії, і сам Девлет Ґерай, переправилися за Оку та повернулися додому.

Павличак В. Кримськотатарський лучник 16 ст. Малюнок 19 ст.

  Аналіз наявних історичних джерел не дозволяє визначити чисельність армії Девлет Ґерая. Твердження «Московського літописця» про 150 тисяч вояків, і Новгородського другого літопису про 120 тисяч кримськотатарських бійців вважаються фантастичними навіть московськими істориками. Твердження бодай про 60 чи 40 тисяч вояків ханського війська не підтверджуються джерелами.
  Суперечливою лишається і чисельність московітів. Попри наявні данні, лишається незрозумілим, чи враховували вони «послужильців дітей боярських». Їх наявність, чи відсутність, суттєво впливають на визначення кількості та боєздатності московського війська.
  Отже, будь-які розповіді про чисельну перевагу кримськотатарського війська над московським в битві при Молодях лишаються недоведеним. Як і протилежні твердження. Але сучасним московським історикам це не заважає, з повною серйозністю, розповідати про значну чисельну перевагу кримських татар.
  Незалежно від кількості військ, місце битви не дозволяло розгорнути великі бойові сили. Московське військо розташувалося на пагорбі, де встановило стіни гуляй-города з двох його сторін довжиною 1,5 і 1 км, і тримало оборону. Східний та південний схил пагорбу заріс лісом та чагарниками, що унеможливлювало атаку татар з цього боку. Про те, що татарське військо наступало не з усіх сторін, свідчить факт несподіваної контратаки московитів з того боку, де бойові дії не велися.
  Враховуючи вищеозначене, та те, що гуляй-город розташовувався на узвишші пагорбу, який має розміри 200 на 400 метрів, стає зрозумілим, що фронт для татарської атаки не перевищував півтора кілометри. Таким чином, саме місце битви не дозволяло кримським татарам одночасно ввести в бій великі сили, якщо вони були.
  Можливо припусти, що укріплення воєводи Воротинського штурмувала менша частина ханського війська, не більше 10 тисяч бійців. Тим часом, як московське військо, згідно полкового розпису, становило понад 20 тисяч бійців (Документы о сражении при Молодях // Исторический архив, № 4. 1959). І це, за умови, що в розпису враховані «послужильці дітей боярських». Якщо – ні, то кількість московитів була набагато більшою.
  У московських історичних джерелах немає й мови про розгром кримськотатарського війська 2 серпня 1572 року. Йдеться лише про вдале відбиття татарської атаки на гуляй-город.
  У полон з татарської еліти потрапив лише Дивей-мурза. Кількість загиблих татарських старшин не велика. Оскільки татарські мурзи особисто водили в бій своїх бійців, можна зробити висновок, що загальні втрати ханського війська не значні, а тим більше не катастрофічні.

Красніков В. Знатні кримськотатарські воїни 16 ст.

  Московські твердження, про повний розгром та загибель 15 тисяч, а то й більше, татарських вояків не підтверджуються історичними джерелами. А висловлювання, про те, що під час втечі в Оці потонуло 12 тисяч татар, можна вважати звичайною вигадкою.
  З історичних джерел можна зробити лише такий незаперечний висновок: кримське військо обложило московитів, які сховалися за гуляй-городом. Після пари-трійки невдалих атак, хан розпочав організований відступ. Після чого московські воєводи відзвітували царю про перемогу.
  Про розгром і панічну втечу ханського війська не йдеться, що засвідчує відсутність у джерелах згадок про покинутий татарський обоз та залишки загиблих воїнів. Значить, татарське військо відступало в бойовому порядку з тілами полеглих бойових побратимів. Згадки про паніку в лавах татар відсутні.
  Московити почали переслідування лише 3 серпня, значить відступ ханського війська відбувся не одразу після бою 2 серпня. Вірогідно, ввечері бій ущух, і вночі хан, можливо на нараді з мурзами, прийняв рішення вертати домів. Московити побачили вранці покинутий татарський табір та почали обережно, побоюючись засідки, переслідувати супротивника.
  Московські воєводи знали татарську військову хитрість з удаваною втечею, тому не дуже квапилися, щоб не потрапити в пастку. Це дало змогу Девлет Ґераю переправитися через Оку з більшістю війська. Московське військо стало до бою, і швидше за все розбило, невеличкий загін, що прикривав переправу.
  Німецький опричник Генріх фон Штаден нічого не знав про розгром кримського війська, проте повідомляв, що московити влаштували операцію з дезінформації супротивника. Великий князь з Великого Новгороду надіслав князю Воротинському повідомлення, про 40 тисяч військового підкріплення, яке йде йому на допомогу. Цей лист потрапив до кримського хана, і змусив його відступити. Про подібне розповідає й Піскаревський літописець.

Чоріков Б. Царю Івану IV підносять трофеї захоплені в Девлет Ґерая князем Воротинським. Джерело: "Живописный Карамзин, или Русская история в картинках", 1836 р.

  Про те, що кримському хану вдалося зберегти основні військові сили свідчить висока військова активність Кримського ханства у наступні роки.
  У 1573 році ханські війська спустошили Рязанщину, в 1574 – завдали поразки молдовському господарю Іону Люце в битві при Кагулі, у 1575 році здійснили потужний рейд по землях Речі Посполитої. Усе це було б неможливо, якби більша частина ханського війська наклала головами в Молодинській битві.
  Показова реакція московитів: усі наступні роки вони тримали на кордонах з Кримським ханством значні сили – 5 полків (не менше 20 тисяч вояків). Для порівняння: у 1580 році на фронтах Лівонської війни билося не більше 14 тисяч московитів.
  Крім того, після битви при Молодях, у зверненнях до Івана Грозного Девлет Ґерай використовував висловлювання «Великої Орди великого царя Девлет Ґераєве царське слово», або частіше «Девлет Ґераєве царське слово». Натомість московський цар звертався до хана: «Великої Орди великому царю... Іван Васильович чолом б’є». Тобто, Іван Грозний подавав кримському царю чолобитні як звичайний холоп на Московії, тим самим визнавав ханську вищість.
  Амет-хан Шейхумеров зауважив, що всі значні перемоги на Московії відзначали зведенням церковних споруд: церков чи монастирів. У випадку Молодинської битви нічого подібного не мало місця.
  Підсумуємо. Жодне джерело (Московський і Піскаревьский літописці, Генріх фон Штаден, Розрядні та Посольська книги, «Повість про перемогу») не містять повідомлень масштабного розгрому ханського війська. Навпаки, для московитів лишилися не зрозумілими причини відступу Девлет Ґерая, яке вони пояснюють або божою милістю, або побоюваннями опинитися в оточенні.
  У відкритому бою московству не вдалося досягти якихось вагомих перемог. Вони просто відсиділися за стінами гуляй-городу.
  Битва при Молодях не дала Московії жодних переваг. Ніхто із сучасників не розцінив її як щось значне. Кримське ханство зберегло усю військову міць, Москва надалі побоювалася нових атак, на кшталт походу Девлет Ґерая на Москву 1571 року.

Девлет I Ґерай та його похід на Москву 1572 року

  Власне вся історія з «епохальною» перемогою при Молодях, вигадана сучасними московськими істориками лише для того, аби нівелювати поразку Московії в 1571 році. Тоді, Девлет Ґерай стрімким маршем атакував Московію, розбив її військо, і швидким ударом вщент випалив Москву. Московський цар Іван Грозний ганебно втік і переховувався, як останній боягуз.
  Уся «грозность» (лютість) Грозного стосувалася лише його підданих, повністю беззахисних перед царем. А коли доля зводила його з Девлет Ґераєм чи Стефаном Баторієм, то Іван намагався триматися від них якнайдалі.
  Московські чекісти вважають царя, який створив опричнину великим державним діячем, уславленого значними перемогами. Іншої думки просто не може бути в продовжувачів опричної справи, та тих кого вони задля блага імперії тримають в «рукавицях Єжова».

  З імперської свідомості московитів зростає коріння міфів про, начебто, великі перемоги на кшталт битви на Неві, при Молодях або на Куликовому полі.

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!