Геноцид понтійських греків в СССР

 

Ворошилов, Молотов, Сталін і Єжов на каналі Москва – Волга, 22 квітня 1937 року. 

  Слова діячів московського комунізму ніколи не збігалися з реальними справами. Вони закликали весь світ до миру, а самі готувалися до світової революції – війни яка мала точитися по всьому світу, з гекатомбами жертв. Більшовики проголосили «пролетарський інтернаціоналізм», а реальному житті здійснювали геноцид за етнічною ознакою.
  Яскравим взірцем людиноненависницької інтернаціональної політики стала практика геноциду і депортацій за етнічною приналежністю. Репресії проти понтійських греків України, Кубані та Кавказу 1937 – 1938 років відзначилися високим рівнем застосування смертної кари: з 22 тисяч заарештованих мирних і ні в чому не винних греків розстріляли понад 90%. Єдина провина більшості з них – здійснення політики «коренізації» проголошеної ВКП(б).
   Після узурпації влади московські більшовики мали невеличку популярність серед усіх поневолених Москвою народів. Ці народи окупували московсько-більшовицькі війська, і більшість з них в 20-ті роки продовжували партизанську боротьбу з ленінським «інтернаціоналом».
  Аби привернути населення окупованих територій на свій бік, більшовицька кліка пішла на поступки: Нову економічну політику (НЕП) і коренізацію. Коренізацію передбачала розвиток національних культур поневолених народів під пильним контролем диктатури комуністичної партії.

Єжов і Сталін

  Навіть за таких обмежених умов більшість поневолених народів зробили стрімкий ривок у розвитку національної культури. Не стали винятком і понтійські греки: доопрацювали систему писемності; створили мережу грецьких шкіл, кадри для яких готував педагогічний технікум з грецькою мовою навчання; запрацювали національні видавництва, які друкували різноманітну літературу рідною мовою; виходили періодичні видання; постав національний театр.
  Щойно комуністи зміцнили владу на території колишньої Російської імперії, коренізація і НЕП стали на заваді їх планам світової революції. Сутність більшовицької влади становив тотальний контроль і централізований розподіл усіх товарів, які вироблялися в СССР. Голод, терор і пропаганда створювали сприятливі умови задля маніпуляції величезними людськими масами.
  Завдяки створеним умовам вирішувалося питання розбудова економічної бази для ведення війни проти всього світу, під гаслами світової революції. Для цього Совдеп потребував величезної армії, солдати якої виконували б накази командирів чітко і не вагаючись.
  І тут на заваді стали національні культури поневолених Москвою народів. Для чіткого виконання наказів в армії мусить панувати єдина мова, інакше бійці і командири не розумітимуть одне одного. Природно для химери СССР, цією мовою слугувала імперська говірка «русских».
  З цією метою політика для всіх національних культур змінювалася з коренізації на асиміляцію. Закривались національні школи, газети, видавництва, знищувались культурні еліти поневолених народів. Жоден народ не став винятком.
  Черга греків прийшла в грудні 1937 року. 11 числа того місяця, нарком НКВД Єжов розіслав в усі республіканські, крайові й обласні управляння НКВД директиву арештувати 15 грудня всіх грецьких «ворогів народу» з чітким зазначенням, кого слід віднести до цієї категорії.

Директива Єжова про депортацію понтійських греків, сторінка 1.

  У призначений день почалися масові арешти. Чекісти, використовуючи тортури, змушували в’язнів «щиросердно зізнаватися» в приналежності до контрреволюційної організації. На думку НКВД організацію очолювали Сава Ялі, якого вони вважали майбутнім прем’єр-міністром незалежної грецької республіки в Північному Причорномор’ї, та Іван Левкопулос, за сценарієм НКВД – резидент шпигунської мережі.

Директива Єжова про депортацію понтійських греків, сторінка 2.

  Другий удар прийшовся по грецьких школах – уже 17 грудня усі вони без винятку перейшли на московську мову навчання. Слідом за ними припинили існування грецькі видавництва і періодичні видання.
  В січні 1938 року закрився Маріупольський грецький театр, його трупа потрапила за ґрати.

Директива Єжова про депортацію понтійських греків, сторінка 3.

  Того ж місяця Особое совещание НКВД СССР у складі наркома Ніколая Єжова й Генерального прокурора СССР Андрія Вишинського винесло рішення по справах грецької «контрреволюції». У середині лютого до «Особого совещания» додався перший заступник Єжова – Міхаіл Фріновський.
  В Донецькій області репресіями проти греків керував перший секретар обкому компартії Александр Щербаков – майбутній начальник Совінформбюро, яке в роки Другої світової війни розмахом брехливої пропаганди змусило міністерство Геббельса нервово кусати лікті від заздрощів.
  В Україні, приречених на страту греків доправляли в Донецьк (тоді – Сталіно), Луганськ (тоді – Ворошиловград), Маріуполь (Жданов) та Бахмут (тоді – Артемівськ). Стратами керували заступник начальника УНКВД по Сталінській області капітан Шашков, начальник першого спецвідділу Зуйков, начальник внутрішньої тюрми УГБ УНКВД Дерновой.
  Розстріли та арешти тривали до глибокої осені 1938 року. З 22 тисяч в’язнів НКВД знищило понад 20 тисяч.
  Переслідування греків в імперії «пролетарського інтернаціоналізму» на цьому не завершилося. В 1942, 1944, 1949 роках відбулися масові депортації греків Північного Причорномор’я. Згідно даних дослідника геноциду понтійських греків Івана Джухи, в Центральну Азію депортували понад 63 тисячі греків, половина з яких загинула від голоду і хвороб.
  Терор за етнічною ознакою не оминув жоден з поневолених Москвою народів. Про це збереглися документальні свідчення.

Постанова ЦК ВКП(б) про продовження етнічних чисток від 31.01.1938 р.

  На жаль світова громадськість досі не засудила злочини московського комунізму проти поневолених Москвою народів. Більшість населення вільного світу мало що знає про Голодомори в Україні та Казахстані, масові депортації цілих народів: чеченців, кримських татар, балкарців, калмиків, карачаєвців та інших.
  Не визнаний злочином проти людства і терор проти понтійських греків. Але, існує вища справедливість. 15 грудня 2018 року, в чергову річницю початку масових репресій греків, грецькі православні церкви, на чолі з Вселенським патріархом Варфоломієм скликали церковний собор на якому підтвердили відродження Православної церкви України.
  Це завдало дошкульного удару по московському імперіалізму, його фінансах та чекістській агентурі в Україні. І виявилося знаком Божого благословення на подальшу спільну боротьбу поневолених народів за Волю та історичну справедливість.

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!