Поразка імперії – військовий крах Росії в XIX та XXI століттях
 |
| Україна переможе! |
Причиною війни, яка в світовій історіографії отримала назву «Східна», а в московській – «Кримська», було прагнення Росії захопити Боспорську та Дарданелльську протоки, утвердити московське панування на Балканах та нав’язати оруду Османській імперії. В якості формального приводу до війни Росія проголосила захист православного населення Оттоманської імперії.
На думку Фрідріха Енгельса, який вважав себе експертом з військової історії та збройних конфліктів у Європі, в разі успіху проти імперії Османів, Росія розпочала б реалізацію проекту панславізму – загарбання всіх слов’янських земель та встановлення контролю над імперією Габсбургів.
Навіть побіжний погляд на ті події одразу виявляє разючі паралелі із сьогоденням, звісно, з поправками на зміни в історичному контексті. Наразі, не існує Османської імперії, суттєво зменшилися розміри європейської частини Російської імперії. Незмінною лишилася прагнення Росії підкорити країни, які вона вважає своїм життєвим простором, та її жага імперіалістичної експансії.
У 1853 році головним плацдармом бойових дій став Крим. Сучасна московсько-українська війна розпочалася в 2014 році з анексії українського Криму Москвою.
Тоді, на захист інтересів Османської імперії, прийшли провідні країни Заходу: Велика Британія та Франція. Зараз, на оборону права української нації на існування та незалежності держави Україна, знов прийшов Захід – країни НАТО, насамперед США та Велика Британія.
Щоправда, тоді на боці Османської імперії воювали європейські країни, а на боці Російської імперії вимушено билась значна частина України. Зараз нащадки українських козаків зійшлися у кривавому герці з московськими бойовими холопами, а замість військового протистояння з РФ, країни Заходу розпочали економічну війну проти Москви, та надають військово-технічну, фінансову й моральну підтримку Україні.
Як у війні 1853 – 1856 років, так і тепер, московські генерали не демонструють якихось оригінальних ідей, воюють числом, а не майстерністю. Росія демонструвала тоді, і демонструє зараз, ті самі вади, які спричинили, і спричинять, її поразку у війні: технологічне відставання від Західної цивілізації, тотальну корупцію та «розпилювання» бюджету можновладцями, нікчемність військового керівництва.
Фрідріх Енгельс, ідейний батько московського комунізму, СССР та чекізму, писав, що через тупість московського генералітету, особовий склад царської армії, що існував до 1853 року, повністю вийшов з ладу, не змусивши супротивника понести й третини тих втрат, яких зазнало московство.
Східна війна поклала край експансії Росії в середземноморському напрямку. Цар Ніколай І, який розпочав ту криваву бійню, після приголомшливих військових невдач помер наглою смертю 18 лютого 1855 року. Його спадкоємець почав шукати миру, який завершився Паризькою мирною угодою 18 березня 1856 року.
Згідно мирного договору Росія позбувалася права мати військовий флот, фортеці та арсенали у Причорномор’ї. Цар повністю зрікався всіх претензій в Молдові та Валахії, і втрачав право опікуватися православними підданими Османської імперії. Зрозуміло, що в ті часи поняття «православний», відігравало для московського імперіалізму ту саму роль, що зараз містить у собі евфемізм «русский мир».
Після поразки у Кримській війні в Російській імперії розпочалися радикальні реформи, які суттєво змінили соціальний та політичний устрій, але залишили неушкодженою її імперіалістичну сутність. Інакше і бути не могло: імперія зберегла всі території та шовіністичну ідеологію, що дало змогу порівняно швидко відновити властиву їй агресивну політику. Бо без імперії московство не може уявити свого існування, оскільки «русский» = імперський.
У наш час важливо не повторити тієї помилки, та створити всі необхідні умови, аби поневолені Москвою народи могли налагодити життя в незалежних державах, і цим назавжди покласти край московському імперіалізму. Розпад РФ – не зло, а благо для всього світу.
Задля цього потрібно лише два чинники: всебічно розвивати успіхи українських збройних сил у військовому протистоянні з московством, та посилювати наступ вільного світу проти РФ на економічному фронті.
 |
| Сімпсон В. Штурм Малахового кургану. 1855 р. |
Щоправда, тоді на боці Османської імперії воювали європейські країни, а на боці Російської імперії вимушено билась значна частина України. Зараз нащадки українських козаків зійшлися у кривавому герці з московськими бойовими холопами, а замість військового протистояння з РФ, країни Заходу розпочали економічну війну проти Москви, та надають військово-технічну, фінансову й моральну підтримку Україні.
Як у війні 1853 – 1856 років, так і тепер, московські генерали не демонструють якихось оригінальних ідей, воюють числом, а не майстерністю. Росія демонструвала тоді, і демонструє зараз, ті самі вади, які спричинили, і спричинять, її поразку у війні: технологічне відставання від Західної цивілізації, тотальну корупцію та «розпилювання» бюджету можновладцями, нікчемність військового керівництва.
Фрідріх Енгельс, ідейний батько московського комунізму, СССР та чекізму, писав, що через тупість московського генералітету, особовий склад царської армії, що існував до 1853 року, повністю вийшов з ладу, не змусивши супротивника понести й третини тих втрат, яких зазнало московство.
Східна війна поклала край експансії Росії в середземноморському напрямку. Цар Ніколай І, який розпочав ту криваву бійню, після приголомшливих військових невдач помер наглою смертю 18 лютого 1855 року. Його спадкоємець почав шукати миру, який завершився Паризькою мирною угодою 18 березня 1856 року.
 |
| Гау В. Cмерть Ніколая I |
Після поразки у Кримській війні в Російській імперії розпочалися радикальні реформи, які суттєво змінили соціальний та політичний устрій, але залишили неушкодженою її імперіалістичну сутність. Інакше і бути не могло: імперія зберегла всі території та шовіністичну ідеологію, що дало змогу порівняно швидко відновити властиву їй агресивну політику. Бо без імперії московство не може уявити свого існування, оскільки «русский» = імперський.
 |
| Північний колос. Французька карикатура на Ніколая I та Східну війну |
Задля цього потрібно лише два чинники: всебічно розвивати успіхи українських збройних сил у військовому протистоянні з московством, та посилювати наступ вільного світу проти РФ на економічному фронті.
Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!
Немає коментарів:
Дописати коментар