За фасадом імперії

 

Історія РФ в одній світлині

  Коли в боротьбі за владу єльцинська кліка відправила на смітник історії СССР та КПСС, у багатьох людей виникла низка ілюзій. У Вільному світі та країнах, що постали на уламках Совдепу, вирішили, що на Росії відбулася демократична революція, завдяки котрій московська імперія здійснить перехід: а) від тоталітаризму до лібералізму й відкритого суспільства; б) від планової економіки до ринкової; в) від імперії до національної держави.
  «Інтелектуали», на кшталт Фукуями, поквапилися оголосити «кінець історії», бо поразка московського тоталітаризму в Холодній війні, буцімто засвідчила остаточну перемогу ліберальної демократії, а разом з тим, припинення протистояння ідеологій, разом з глобальними суспільними та міждержавними суперечностями.
  Згодом стало зрозуміло, що розпад СССР не вивів Росію на новий рівень еволюційного розвитку, а явив собою лише чергові перегони по колу московського імперіалізму.
  Якщо для більшості країн Східної Європи збереження хижої сутності останньої імперії ставала все більш очевидною, то уряди США та країн Західної Європи знаходилися під чарами примарного «перезавантаження» взаємин з Росією.
  Москва відмовилася від переходу на новий рівень суспільних взаємин на користь збереження, трохи замаскованого, тоталітарного сталінізму. Вічно п’яний Єльцин тільки патякав: «Берите столько суверенитета, сколько сможете проглотить», а в реальному житті закидав килимовими бомбардуваннями суверенітет Чеченської республіки Ічкерія.

Єльцин "жжот"

  Замість справжньої федералізації та регіоналізації, чекісти на чолі з Путіним здійснили «усиление властной вертикали», тобто, посилили централізацію імперської влади.
  «Реформи» режиму московсько-більшовицького сатрапа Єльцина та чекістського ката Путіна спричинили відповідні наслідки. Хіба могли особи, виховані в повній відповідності до людиноненависницького вчення комунізму, створити державу для людей? Питання суто риторичне.
  І Єльцин, і Путін, спромоглися відтворити лише те, чому їх навчали в університетах марксизму-ленінізму та на курсах підвищення кваліфікації московсько-більшовицької номенклатури. Цілком закономірно, ці «товариші» виявилися здатними створити лише деградований відповідник більшовизму та імперіалізму, на всій підконтрольній території.
  Права людини та громадянина – наріжні камені Вільного світу, виявилися для ельциноїдного чекізму зайвими. Крок за кроком, режим Єльцина-Путіна спрямовував переважну більшість підвладного населення в становище безправних злиднів, маючи на меті довести їх до єдиної потреби – вижити, зводячи людське існування до тваринних інстинктів.

Єльцин на інавгурації Путіна. 7 травня 2000 р.

  Паралельно, за допомогою пропаганди більшість населення РФ відохочували від участі в суспільному, економічному та політичному житті імперії. Якщо сталінізм досягав мети завдяки масованому державному терору, то путінізм виявився більш винахідливим – православні чекісти домоглися свого завдяки точковому, але резонансному терору, підсиленого пропагандою «русского мира».
  Тактика виявилася простою та ефективною. Як продемонструвала розв’язана Москвою війна проти України, більшість населення РФ ладні офірувати не тільки власний добробут, але й своє жалюгідне животіння, на вівтар відновлення «Великой России». Холопи пнуться зі шкіри, задля реінкарнації імперії під орудою чекістів, в якій підвладним терпилам гарантоване злиденне животіння, на тлі розкошів кремлівської олігархії.
  Єльциноїди та чекісти доклали чималих зусиль, аби взяти під контроль державні та найбільші приватні фінансові потоки, задля опанування владою над населенням РФ. За таких умов, у режиму з’явилася можливість позбавити майже кожного супротивника режиму шматка хліба. Остаточну перемогу чекізм закріпив утисками закону про «іноагентів».
  Привласнення панівним режимом маржі грошових потоків РФ створило багаторівневу ієрархію отримувачів зиску: від владних чекістів до мафіозних злочинців. Точніше, знищила зриму межу між ними. Наразі практично неможливо відрізнити злочинний «беспредел» від його «крышевания» владними структурами.
  Авторитаризм придушив будь-який розвиток вільної думки, чим унеможливив розвиток виробництва зі значною доданою вартістю та високовартісних технологій. Головним джерелом доходів РФ стала необроблена сировина нафти й газу.
  Оскільки ця царина потребує невеличкої кількості задіяних спеціалістів та охоронців цінного ресурсу, більшість населення РФ виявилася зайвою для сировинної економіки РФ.
  Наслідки єльцинсько-путінської економічної моделі: збільшення впливу бюрократії та каральних органів, масове безробіття населення, дотаційні регіони з умовами існування печерної доби. Економічна політика єльцинського посткомунізму та путінського чекізму створили потребу московським підданим та власникам капіталів шукати кращої долі за кордонами РФ, і змусила владний режим утилізувати надлишок населення в колоніальній війні проти незалежної України.

Путін та "хорошие русские" олігархи

  Московська влада змінила структуру підвладної спільноти настільки, що найзначніші злочини та крадіжки почали відбуватися з безпосереднього дозволу кремлівського режиму, що яскраво засвідчили вбивства Магнітського та Нємцова. Граючи на примітивних деструктивних архаїзмах підвладного населення, чекізм утримується при владі. Найбільшим досягненням путінізму слід вважати гру на московському патерналізмі, здатності підвладних лапотників животіти за межами моралі й людської гідності, на рівні тваринного існування. Кремлівська кліка, спираючись на досвід сталінізму, вирахувала, що на межі животіння й загибелі, людина втрачає здатність розрізняти добро і зло, позбувається сумління, а з ним – всіх високих людських якостей.
  Наразі, на перепоні дегуманізації населення найбільшої сучасної імперії постала Україна, яку підтримують борці за визволення поневолених Москвою народів. Визволення з під московської кормиги надасть усім нам шанс на національне відродження та гідні умови людського життя.

Московська відповідь українцям

  Вільний світ грає власну гру, нехтуючи інтересами країн, що постали, і ще виникнуть, на уламках СССР. На противагу Вільному світу, Москва об’єднала зусилля з провідними тоталітарними режими сучасності.
  Хто переможе? Ми, українці та всі, колись і тепер, поневолені Москвою народи, віримо, що «за вас правда, за вас слава, і воля святая!». Наш супротивник сподівається на власний успіх.
  Прислів’я «Бог не без милості, козак не без долі» спрацює в разі, коли кожен українець почне працювати або в ЗСУ, або для ЗСУ. Для української нації майбутнє звузилося до вибору: «Воля або смерть!». Наша будущина залежить від кожного з нас.

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!