Махновщина як прояв творчої сили української нації

 

Єрмоленко А. Нестор Махно: Воля або смерть!

  Нестор Махно – неоднозначна постать української історії. З одного боку він народний герой, «батько» – провідник визвольного руху українського народу, творча енергія якого створила всю славу Махна. З іншого – його дії посприяли поразці українських визвольних змагань, що призвело до жахливих і трагічних людських втрат української нації.
  Слід віддати належне «батьку» – він добре відчував народні потреби і настрої, вдало використовував таланти українського народу: високу здатність до самоорганізації та успадковане мало не на генетичному рівні від козаків вміння воювати і перемагати завдяки творчому розв’язанню бойових задач.

  Махновський рух як відродження традицій Запорозької Січі 

  У книгах спогадів московські анархісти Петро Аршинов (Марін) та Всеволод Волін (Ейхенбаум) відзначають, що до 90% армії Махна становили українці, 6 – 7 % – москвини, решта – представники місцевих національних меншин.
  Українська більшість визначила характер махновського руху. Багато очевидців, попри різні політичні погляди, проводять паралелі між махновцями та запорозьким січовим козацтвом. Цю схожість помітили: денікінець М. Герасименко, голова уряду УНР І. Мазепа, більшовичка О. Коллонтай, начштабу махновської армії В. Білаш, сам Н. Махно, старшина армії УНР Ю. Горліс-Горський.

Начальник штабу махновської армії Віктор Білаш

  У війську махновців використовувалися назви «козак», «отаман», «значковий». Останнє звання зустрічається в привілеї 16 століття короля Речі Посполитої Стефана Баторія виданого козакам Війська Руського (Русь – давня назва України). В українському козацькому війську звання «значковий товариш» московський царат скасував в 1785 році.
  Зв’язок між махновським рухом та запорозьким козацтвом цілком природній і не викликає подиву. Обидва війська створили представниками одної нації в одному й тому ж регіоні. Спорідненість цих явищ не випадковість, а закономірність, оскільки подібна схожість відсутня в інших регіонах.
  В умовах бездержавного існування українці демонстрували височезну здатність до самоорганізації, створили армії, які діяли протягом багатьох десятиліть. Пригадаємо герилью карпатських опришків, що тривала більше 400 років; звитяги козаків, тривалістю близько 300 років; пів століття подвигів гайдамаків; десятиліття боротьби повстанців Перших визвольних змагань і вояків УПА, волонтерський рух у сучасній війні з Москвою. Або згадаємо потужні культурні рухи різних часів, які існували в умовах переслідування та цькування з боку державного апарату окупантів: «Громади», «Просвіти», «Прологу», «Пласту», дисидентів у СССР.

  Завдяки генетичному зв’язку з запорожцями махновська армія розвинула творчий підхід до військової справи. Наприклад, ідея поставити кулемет на ресорний візок вперше виникла не в махновців. Використання тачанок почалося в бойових діях Першої світової війни. Застосовували їх і більшовики.

Тачанка. Гуляйпільський музей 

  Щоправда в тих випадках їх використання не було масованим, отже не давало значного ефекту. В армії Будьонного одна тачанка супроводжувала один взвод кінноти. Тільки в армії Махна виникли цілі бойові підрозділи тачанок. Кулемети сотень тачанок махновців створювали настільки щільний вогонь, що його не могли витримати ані білі, ані червоні московські окупанти.

Ю. Журавель. Нестор Махно. Воля або смерть.

  Махновське військо неодноразово демонструвало високу дисципліну як у бою, так і в застосуванні військових хитрощів. Відомі випадки, коли під виглядом окремих селян, підрозділи армії Махна сходилися в призначеному місці для виконання бойового завдання.
  Чому ж такий потужний народний рух зазнав поразки від московсько-більшовицьких зайд?

Ціна помилок 

  На жаль, на чолі українського народного визвольного руху опинилися виявилося багато осіб, що вважали себе більше анархістами, ніж українцями. У першу чергу це сам Махно, який поневіряючись по царських тюрмах перейшов на постійне використання московської говірки, замість української мови.

Махновські командири. Махно в центрі

  Серед найближчого оточення батьки виявилося багато євреїв: В. Волін (Ейхенбаум), Коган (Яковлєв), О. Келлер, Я. Алий (Суходольський), Л. Зіньковський (Задов) та інші, для яких ідеї анархічного комунізму важили більше за відновлення держави української нації.
  Анархісти-комуністи вважали, що московські більшовики їм набагато ближчі, ніж провідники Української Народної Республіки (УНР). Провідники УНР теж належали до лівого політичного спектру: соціал-демократи, соціалісти-революціонери та соціалісти-федералісти. Але Махно та різні воліни-задови вважали їх надто буржуазними.
  Білогвардієць Герасименко, згадує, що українські селяни добре розуміли відмінність інтересів анархістів від власних, тому називали учнів Прудона і Бакуніна «ракальями», а себе вважали справжніми махновцями.
  Якщо Махно дослухався до українського селянства, то діяв успішно. Навпаки, слідування ідеям анархії ставило його армію на межу катастрофи. Стисло пригадаємо головні події махновського руху.
  Після Лютневої революції 1917 року Нестор Махно повернувся в рідне Гуляй-Поле, і не очікуючи жодних рішень та вказівок «згори» організував «чорний переділ» землі. Справедливий, з точки зору більшості місцевого селянства, перерозподіл землі, створив Махну популярність та щиру підтримку землеробів, завдяки чому і зміг існувати махновський рух.
  Паралельно з цим, на землях колишньої Гетьманщини виникла Центральна Рада (ЦР). На відміну від Махна, соціалісти ЦР зволікали з вирішенням земельного питання, яке непокоїло більшість українців, і як наслідок, Центральна Рада стрімко втратила народну підтримку. Згодом ту ж саму помилку, з таким самим наслідком, повторила соціалістична Директорія УНР.
  Таким чином, на теренах України, що перед цим входила до складу Російської імперії, виникли потужні українські визвольні рухи: махновський, що орієнтувався на побудову бездержавного суспільства об’єднаних вільних громад, очолюваних Радами трудового селянства та робітництва, і УНР, що прагнуло створити незалежну демократичну українську державу на принципах європейського парламентаризму.
  Українську державу Гетьмана П. Скоропадського обидві течії визвольного руху вважали спробою реставрації старого режиму, і вели з ним непримиренну боротьбу. Держава Скоропадського проіснувала набагато менше ніж Директорія та махновська вольниця, на які випав основний тягар боротьби з агресією московських окупантів.
  Махно вважав Центральну Раду і Директорію буржуазними, а тому ворожими його ідеї побудові анархістського суспільства. Він відчував ідейну близькість з московськими більшовиками, які, натомість, вважали його таким же «дрібнобуржуазним елементом», що і Петлюра.
  Махно неодноразово укладав спілку з більшовиками, і це завжди завершувалися однаково – після того як армія батьки виконувала поставлену військову задачу, більшовики намагалися її знищити.
  Так було восени 1919 року, коли армія Махно ліквідувала елітні частини армії Денікіна під Перегонівкою, а потім зруйнувала всі тилові комунікації денікінців. В наслідок цього, Добровольча армія білого московства припинила наступ на більшовицьку Москву, її залишки відступили в Крим. Денікін зрікся командування та втік до Франції. В подяку за розгром армії Денікіна червоне московство почало полювання на армію Махна. Тільки висока мобільність махновського війська стала на заваді намірам московсько-більшовицьких окупантів.
  Історія повторилася з Врангелем, що став на чолі Добровольчої армії після втечі Денікіна. Більшовики припинили переслідування Махна, уклали з ним чергову угоду, і навіть пообіцяли, що виділять йому територія для побудови бездержавного суспільства.
  Армія Махно фактично самотужки розгромила війська Врангеля, за що, трохи згодом, значну частину махновців роззброїла і знищила Червона армія Фрунзе.
  З УНР Махно співпрацював усього лише раз. 20 вересня 1919 року Нестор Махно і уряд УНР уклали угоду про спільну боротьбу проти Денікіна та білої армії. У разі перемоги над ними Махну обіцяли виділити території для встановлення там «вільного радянського ладу». Щойно Махно отримав від Директорії зброю, одразу уклав угоду з більшовиками.

Зустріч махновців та Січових стрільців в Умані. Вересень 1919 року.

  Нестор Махно та його ідейні анархісти, вперто тягнули селян українського Півдня до комуністичної утопії. Натомість як серед цих селян міцніли зовсім інші сподівання – зростала національна свідомість.
  На початку 1919 року відбувся Перший повстанський з’їзд на якому ухвалили рішення створювати «вільні ради» в кожному населеному пункті підконтрольної махновцям території. До рад обирали вільним прозорим голосуванням, усі посади були виборними. Це дуже нагадувало традиції запорозького козацтва.
  На місцеве самоврядування покладалася організація і фінансування освіти. Мову викладання обирала місцева громада, тому переважала українська.
  Спочатку вся преса на контрольованих махновцями територіях друкувалася московською говіркою, хоча містила багато матеріалів з української історії та літератури. Восени 1919 року, після спілки з боротьбистами (українськими націонал-комуністами) та переговорів з УНР, з’являються українські газети «Шлях до волі» (Катеринослав) й «Анархіст-повстанець» (Полтава).
  Махно чітко відчував українські настрої селянства. Він заявляв, що діє в інтересах Української Соціальної Революції, про що свідчать відозви до населення.
  28 листопада 1919 року газета «Шлях до волі» звернулася з закликом до української інтелігенції «стати до роботи», бо «українському працюючому людові потрібні українська газета і книжка, школа, лекція, вистави».

Махновці в Пологах. 1919 рік.

  В грудні 1919 газета «Анархіст-повстанець» оприлюднила статтю «Самостійність України і анархісти» в якій пролунав заклик до створення самостійної Безвладної Трудової Федерації України.
  В оточені Махна активізувалася група, що тяжіла до об’єднання з Директорією. Найбільш поважні її представники: дружина Махна – вчителька української мови й історії України гуляйпільської гімназії, активістка Просвіти Галина Кузьменко, і секретар армійської Військово-революційної ради Хома Шпота.
  Шпота завжди ходив в українському національному одязі і розмовляв вишуканою українською літературною мовою. Юрій Горліс-Горський згадує, що махновці воювали під жовто-блакитними прапорами, виготовлені особисто Галиною Кузьменко.
  І поруч з тим, у літній відозві 1920 року Махно закликав до боротьби з Петлюрою. Хоча тиск московського комунізму змушував батьку змінювати погляди. Існують свідоцтва білої розвідки, про співпрацю махновців з отаманом Струком та Комітетом порятунку України (Білас І. Репресивно-каральна система в Україні. 1917–1953. Суспільно-політичний та історико-правовий аналіз / І. Білас. – У 2 кн. – К.: Либідь; Військо України, 1994. – Кн. 2: Збірка документів. – С. 87).
  Хвиля українського національного піднесення високо здійняла Нестора Махна. Експерименти з анархізмом та вдалі дії більшовиків віддалили українське селянство від Махна, після чого зірка батьки закотилася остаточно.
  Московсько-більшовицькі окупанти не змогли перемогти махновський рух у військовому протистоянні. Нова економічна політика більшовиків, заміна відвертого грабунку «продразверстки» на нормований продподаток, амністія повстанцям та голод змусили українське селянство полишити загони батьки Махно.

Нестор Махно і Федосій Щусь (ліворуч від батька). 1919 рік.

  Нестор Махно із невеличкими залишками армії перетнув кордон і назавжди залишив Україну. Ще раніше зазнала поразки армія УНР. В Україні ще кілька років діяли окремі повстанські загони, але в цілому Перші визвольні змагання зазнали невдачі.
  Крім украй несприятливих зовнішніх чинників, поразку спричинило бездарне розв’язання аграрного питання Центральною Радою та Директорією, та анархістські мрії про бездержавну Україну Махна з найближчим оточенням.
  Московсько-більшовицькі окупанти після зміцнення позицій в Україні, розв’язали нечуваний терор та геноцид українців. Плата за помилки та чвари провідників Української Революції виявилася надзвичайно високою.

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!