Крах балтійської експансії Московії, або московсько-шведська війна 1495 – 1497 років

 

Виборг 1495 року

  Війна свіжоспеченої Московської держави, яка на ту мить щойно позбавилася від ординського домінування, проти Шведського королівства у 1495 – 1497 роках започаткувала традицію, яка зберігається до сьогодні: відтоді московське військо спроможне перемогти лише набагато слабкішого супротивника.

Приготування до війни

  Великий московський князь Іван III ретельно готувався до прориву на Балтику. У 1480 році він припинив виплачувати данину Великій Орді, заприятелював з Кримським ханством. Разом з кримським ханом Менґлі І Ґераєм у 1492 – 1494 роках здійснив цілу низку спільних походів, які спустошили Руські (українські) землі Великого князівства Литовського, Руського та Жемайтійського.

Великий московський князь Іван III Васильович. Теве А. "Космографія", 1575 р.

  Після спільної навали держав, що постали на руїнах улусу Джучи, ВКЛ втратило «верховські князівства», погодилося на анексію Москвою Великого Новгорода, Пскова, Твері та Рязані, і на певний час позбавилась можливості вести бойові дії проти Московії.
  Вдалося нейтралізувати й іншого суперника Московського князівства – Казанське ханство. За допомогою військової сили та місцевої п’ятої колони в Казані ханський трон посіла московська маріонетка.
  Іван III не шкодував зусиль, аби отримати вихід до Балтійського моря. Готуючись до війни зі Швецією, він у 1493 році вступив у союз з королем Данії та Норвегії Юганом, який мав претензії на шведський престол. Король Юган за допомогу у війні погоджувався на поглинання Москвою фінських та карельських земель.
  Юган та Іван III крім загарбання шведських земель, мали на меті перехопити всю морську торгівлю в Ганзейського союзу, щоб вести її без посередника. Наступного року, після укладання московсько-данського союзу, в Новгороді закрили торговельне подвір’я Ганзи.
  Стен Стуре Старший – фактичний правитель Швеції, яка тільки нещодавно виборола незалежність від Данії, цілком слушно розцінив дії Івана III та Югана як приготування до війни.

Регент Швеції Стен Стуре Старший

  Для регента Швеції виявилося очевидним, що головний удар московити спрямують на Виборг – шведську фортецю, збудовану ще в 1293 році, для контролю над Вуоксинським торговельним шляхом, який проходив від Ладозького озера до Балтійського моря.
  Оскільки Виборг на той час вважався доволі потужною фортецею захищеною кам’яними мурами з дванадцятьма вежами, Стен Стуре Старший наказав посилити розташований неподалік від нього Нейшлот (сучасну Савонлину), який прикривав шлях у землі Фінляндії.
  У червні 1495 року сторожові загони московитів вдерлися в Карелію, і захопили захищену земляним валом та дерев’яним частоколом невеличку фортецю Ківеналлу.

Облога Виборгу

  У серпні в похід вирушили основні московські сили: з Новгороду загони на чолі з воєводою Яковом Кошкіним-Захар’їним, зі Пскова – військо княжого намісника Василя Шуйського. Головні сили вів з московських земель «великий воєвода» князь Данило Щеня.

  Точна чисельність московського війська невідома, за різними даними, їх сили становили від 10 до 80 тисяч вояків. Достеменно відомо, що московське військо мало величезну, для того часу, кількість наряду (артилерії) – кількадесят гармат, утому числі важких, для руйнації фортечних мурів.

Московське військо вирушає в похід на Виборг. Мініатюра Лицевого літописного зводу.

  8 серпня 1495 року московити підійшли до Виборгу. Фортецю захищала залога від одної до трьох тисяч бійців, більшість якої становили ополченці із селян. Гарнізон Виборгу не мав жодної гармати.
  Але на чолі шведської залоги стояв справжній герой – Кнут Йонсен Поссе. Він уславився ще в 1471 році, під час битви при Брункеберзі, в якій командував центром шведського війська. Завдяки його сміливій атаці на данське військо, шведські ополченці та селяни завдали поразки супротивнику, і вибороли незалежність Швеції.
  На початку оборони Виборгу Кнут Поссе розпочав активні дії. Використовуючи ворожість місцевих мешканців до загарбників, шведи виходили на вилазки, щоб пошкодити розтягнені комунікації московитів. Одна така спроба завершилася повним розгромом невеличкого шведського загону.
 Під час нічної вилазки в район Ватіківі вони потрапили в засідку, і загін майже повністю знищили. Успіх заохотив московство до першого штурму фортеці.

Виборзький замок у 15 столітті

  Після бомбардування Виборгу, московити пішли на приступ з двох різних напрямків, намагаючись видертися на стіні за допомогою великих драбин. Після значних втрат атака захлинулася, московство повернуло до табору.
  Воєвода Данило Щеня щільно обложив місто, хоча й не розраховував захопити його за допомогою тривалої облоги. Наближалася зима, яку військо загарбників могло просто не пережити під мурами Виборгу.
  Швеція намагалася не залишати своїх вояків наодинці з ворогом. Стен Стуре зібрав півтисячі лицарів, і в листопаді відправив їх морем на допомогу обложеному Виборгу. Під час подорожі флот потрапив у шторм, який розкидав кораблі, і змусив більшість з них повернути назад. Після цієї невдачі, комендант Виборгу Кнут Поссе міг числити лише на власні сили. Через брак харчів, захисники фортеці опинилися в досить скрутному становищі.
  Для успіху другого штурму Щеня вирішив провести масований артобстріл, який зруйнував би стіни фортеці. Після потужного бомбардування, московські гармати сильно пошкодили дві вежі та пробили великий пролом у мурах східного сектору укріплень.

Данило Щеня на пам'ятнику "Тисячоліття Росії" в Новгороді. 1862 р.

  30 листопада 1495 року князь Данило Щеня кинув свої війська на другий штурм Виборгу. Утім, на момент московської атаки, шведи встигли подолати наслідки гарматного обстрілу: чи то забарикадували розбитий мур, чи то спорудили за проломом укріплення.
  Московитам вдалося заволодіти частиною фортечних мурів за допомогою штурмових драбин. Вони почали стрімко накопичувати сили для прориву в місто. Здавалося Виборг приречений, і незабаром московити захоплять і знищать його.
  І тут військовий геній коменданта Кнута Поссе, як колись під Брункебергом, рішучими діями змінив ситуацію. Поки московити готувалися вдертися в місто, одна з веж вибухнула, що викликало паніку серед нападників.

Шведська важка піхота другої половини 15 століття.

  Щойно башту охопило полум’я, шведські бійці пішли в контратаку. У відповідь московство накивало лаптями (личаками) з максимально можливою швидкістю. Для всіх стало зрозуміло, що московське військо програло кампанію вщент.
  Перемога невеличкої шведської залоги над величезним військом агресорів виявилася настільки несподіваною, що згодом хроністи Швеції вбачали у цьому надприродне втручання. Так, єпископ Олаус Магнус, приписав перемогу появі осяйного хреста Святого Андреаса, який перелякав московство, і змусив їх дати драла з місця бою.
  Збереглася згадка і про вибух, який у легендах отримав фантастичну форму і назву «Виборзький грім». Згідно цій версії, печера Смеллен, розташована неподалік від Виборгу, завжди видавала страшенний гуркіт, який не здатна витримати жодна людина. Зазвичай вхід до печери закривали двері та сім парканів, але під час московського штурму Смеллен відкрили, і цим урятували місто.

"Виборзький грім" на Carta Marina 1539 року

  Московське військо швидко зібралася в зворотній шлях – 4 грудня вони залишили табір та вирушили до Новгороду, в який потрапили на Різдво. Під час втечі московські війська кинули 4 великих і 30 малих гармат. На дивовижу, Іван III поставився до всього з розумінням, князь Щеня навіть не потрапив в опалу.
  Поразка під Виборгом визначила результати війни для Московії. Попри величезну перевагу у живій силі та техніці, їм не вдалося досягти жодних успіхів. Наступного року московські загони здійснили кілька нападів на південні землі фінів, з метою грабунку та спустошення, але закріпитися там так і не змогли.
  У відповідь, шведи несподіваним ударом захопили московську фортецю Івангород, збудовану князем Іваном III у 1492 році навпроти Нарви. Шведи спалили Івангород, знищили всю залогу і відступили.
  У березні 1497 року Московське князівство та Шведське королівство у Великому Новгороді уклали перемир’я на шість років. Москві, попри величезні зусилля, не вдалося захопити ані клаптика чужої території.
  Більше пощастило союзнику князі Івана – королю Данії Югану. 28 вересня 1497 року він розбив військо Стена Стуре поблизу Ротебро, і став королем Швеції, Данії та Норвегії. На відміну від московського князя, Юган виявився здатним перемагати і за відсутності союзників.

Бойові холопи Московії. Ілюстрація до книги С. Герберштейна. 1557 р.

  Московські історики пояснюють причини поразки війська Щені під Виборгом вдалим розташуванням та гарними укріпленнями фортеці. А також відсутністю в московства досвіду захоплення подібних укріплень. Мабуть, з тих часів і пішла на Московії традиція списувати всі невдачі на зовнішні обставини: літак упав, бо важчий за повітря; човен потонув, бо підводний і тому подібні теревені.
  Мужність захисників Виборгу та військовий геній Кнута Йонсена Поссе врятували місто, і безумовно Фінляндію, від московської окупації. Країна ще понад три століття лишалася європейською.
  Тільки в 19 столітті Російській імперії вдалося окупувати край. Одначе, тривала приналежність фінської культури до європейської цивілізації, створила всі умови для здобуття Фінляндією незалежності від Москви в 1918 році.

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!