«Русский» = імперський

 

Ніколай І про "русских"

  Як свідчить наведений на малюнку анекдот про царя Ніколая І, словом «русский» звуть представника не якоїсь конкретної національності, а виключно носія імперської ідеології. Сама назва у формі прикметника, вказує на те, що «русский» – всього лише ознака приналежності, підданства. Так називали підданих царя, який вважав себе володарем Русі.

  Тому, не викликають подиву словосполучення на кшталт «русский немец», «русский татарин», які звучать так же звично як «американський індіанець» чи «північний кореєць». Якби «русский» дійсно було б назвою нації, словосполучення «русский еврей» звучало так само неоковирно як, скажімо,  «італієць норвежець». А так, «русскоязычное население» являє собою повний синонім назви «русские».

  Московські історики полюбляють говорити про тисячолітню історію Росії та її народу, що зве себе «русскими». Парадокс полягає в тому, що назва «русские» виникла лише в середині XIX століття, і вводилася «згори», як складова реалізації ідеологічної тріади «самодержавие, православие, народность».

  Сама «народность» в якості етноніма використовувала назву або за релігійною  конфесією – «православные», або за регіональною ознакою: «тамбовські, псковські, ярославські».

В. Шульженко. Пастух. Зверніть увагу на культовий одяг пастуха – ватник

  Простий російський люд так називав себе завжди, аж до узурпації влади більшовиками, які запровадили систему паспортів в яких обов’язково відзначалася національність. Саме комуністи прищепили певній частині підданих СССР думку, що вони «русские», оскільки так зазначено в паспорті.

  До більшовицького перевороту царат марно намагався переконати «православних», що вони «росіяни» чи «великороси». Ці назви лишалися надбанням літературних та канцелярських  творів, а простий люд вважав себе «православними» чи «тверськими».

   В цьому немає нічого дивного, якщо пригадати історію росіян, до того як вони вигадали собі назви «русский» та «россиянин».

  В XIV  столітті їх держава сформувалася довкола Москви, що розквітла на грошових потоках Золотої Орди. Тому всі іноземці називали підданих володаря Московії московитами, москвинами та іншими похідними від слова «Москва».

  Землі, які зараз вважаються «исконно русскими»  в Середні віки заселяли фіно-угорські народи. Завдяки державній політиці московських, володимиро-суздальських та інших князів земель майбутньої Росії, фіно-угорські народи асимілювали повністю (чудь, меря, весь), чи частково  (ерзя, мокша, зиряни, комі та інші). У середньовіччі етнічна приналежність важила набагато менше, ніж релігійна.

  Навернені в християнство люди не вважали себе мерями чи чуддю, а називали себе православними. Така ідентичність зберігалася до XX століття, поки комуністи не повели масштабну атеїстичну пропаганду з вибірковою роздачею паспортів.

 

Найбільшою та прихованою таємницею Росії є її історія 

  Приналежність до православної віри, під орудою самодержавного (тобто нікому, крім бога, не підвладного) царя вплинуло на ментальність «православних» Московії. І цей вплив відчувається по наш час.

  З падінням Східної Римської імперії (Візантії) в 1453 році, та втратою під тиском католицької Польщі та військовою агресією Москви значного впливу православної віри у Великому князівстві Литовському, Руському та Жемайтійському, Московія залишилася єдиною незалежною православною державою.

  Із занепадом Золотої Орди на Московщині виникла та посилювалася месіанська ідея – «Москва – Третій Рим». Простіше кажучи, московству потроху прищеплювали думку, що вони – народ богоносець, який має принести світло православного християнства всім народам світу, чи хоча б тим, кого зможуть завоювати.

  Завоювати, для блага всього людства, потрібно було весь світ. У XIX столітті цю ідею обґрунтовували міфами про «народ богоносец» і «всечеловечность русских» (Достоєвський). Досить швидко стало зрозуміло, що подібні химери не викликають великого ентузіазму  не те що в інших народів, а навіть у більшості самих «православних».

  Була вигадана інша месіанська ідея Росії – про всесвітньо-історичну місію світової комуністичної революції, яка мала загнати залізною рукою в щастя все прогресивне людство. На заміну назві прикметнику «русские» прийшов інший прикметник – «советские». Така трансформація цілком логічна – місце носія імперської православної традиції заступив імперіаліст комуністичного ґатунку.

  «Русскоязычное население» зосереджувало увагу майже повністю на високій місії народа-богоносця чи творця комуністичного суспільства, і просто нехтувало всілякими дрібницями: як от наявність сиру і ковбаси у крамницях, черевиків замість лаптів (личаків) чи  туалетного паперу замість газети «Правда» у відповідних місцях.

В. Шульженко. Той, що впав. 1990 р.

  «Раньше думай о Родине, а потом – о себе!». «Единица – вздор, единица – ноль!». Носіїв імперіалістичних московських установок привчали дбати про велич імперії та нехтувати для цього всім особистим. Ось чому Совдеп запускав ракети в космос, а його населення перебивалося з хліба на квас, жило в злиднях від зарплатні до зарплатні.

  Якщо врахувати, що «русский» – звичайний носій імперіалістичних установок, то стає зрозумілим, чому «русский» лібералізм та демократія закінчуються на українському (чеченському, татарському чи будь-якому іншому) національному питанні визволення з колоніальної залежності поневолених Москвою народів.

  «Русский» – синонім слова « імперіаліст». Не існує «інших» і «не таких» «русских».  Тому різні маші гайдар мовчать у відповідь на просте питання: «Чий Крим?», а всілякі навальні белькочуть за референдум про статус Криму. Чесна відповідь на прості питання про приналежність по злодійському анексованих територій, викликає розрив пукана шаблонів «истинно русского человека».

  Тільки із зникненням імперської «русской» ментальності припиняться колоніальні війни в Євразії спровоковані агресивним московським імперіалізмом. Численні поневолені Москвою народи збудують власні національні держави.

  Усім нам доля подарувала щастя стати учасниками і свідками цього процесу.

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!