Погром Німецької слободи Іваном Грозним

Ромасюков А. Государеві люди. 2019 р.

  Чи в то в 1578, чи в 1580 році Іван IV Грозний пограбував та зруйнував Німецьку слободу на Москві, а її мешканців «взимку вигнали голими, у чому мати народила», за твердженнями капітана Якова Маржерета, як московити називали французького найманця Jacques Margeret. Причини ксенофобії, яка спонукала самопроголошеного царя Московії організувати погром іноземців, залишилися невідомими. Спогади про ті подій залишили різні версії мотивів злочину московського тирана проти іноземців.

Німецька слобода

  Флорентійський купець Джованні Тедальді, який по справах комерції здійснив декілька поїздок на Московію в 1550 – 1560-х роках, розповів папському дипломату, єзуїту Антоніо Поссевіно, що на Москві існувало невеличке католицьке поселення Наливки. Тамтешнім мешканцям царат заборонив мати власний храм, але дозволив вільний продаж алкогольних напоїв. Згідно тверджень Тедальді, цар забороняв московству виготовляти і продавати будь-які спиртні напої, навіть пиво, за винятком восьми днів до й після Різдва, коли заради свята, пияцтво дозволялося.

Шумейко А. Цар Іван Грозний з риндами (особистою охороною). 2014 р.

  Населення слобідки складалося з італійців, німців і французів, котрих ще великий князь московський Василій III найняв задля запозичення європейських технологій та особистої охорони. Московити називали іноземне поселення Наливками, оскільки його мешканці жваво торгували алкоголем, інколи навіть наливали охочим у кредит. Наливки розташовувалися в районі сучасної Якиманки, і існували до 1571 року, аж поки їх спалив кримський хан Девлет I Ґерай разом з усією Москвою.
  Трохи раніше, Іван Грозний розпочав війну задля загарбання країн Балтії, внаслідок чого частка балтійських (остзейських) німців потрапила в московський полон. Частину бранців оселили неподалік гирла Яузи. За однією з версій там було джерельце Кукуй, завдяки котрому поселення отримало свою народну назву.

Лесснер Г. Виїзд Івана Грозного на війну з Лівонією

  Проте німецький дипломат і людина енциклопедичних знань Адам Олеаріус залишив альтернативну версію. «Коли дружини німецьких солдатів, які жили там бачили щось дивне у московитів, які випадково проходили повз них, то зазвичай казали одна одній: «Kuck, Kucke sie!» – «Поглянь, поглянь сюди!». Московити перетворили цю фразу на сороміцьке слово: "Німцю, мчися на х.., ..й"». Хоча за подібні образи на дотепників очікували батоги «псов государевых», кпини не припинялися.
  Крім «государевой службы» тамтешні іноземці підробляли торгівлею алкогольними напоями, тютюном, а також підривали «духовные скрепы» – інколи продавали охочим європейські книжки. Офіційно поселення називалося Німецькою слободою, оскільки там мешкали лише європейці, яких московити називали «німцями». Саме їм і явив свою лють Іван Грозний, пояснення котрій шукали сучасники.

Версії

  Версія перша. Хоча лютеранський пастор Пауль Одерборн під час тих подій перебував чи то у Вільному (Вільнюсі), чи то в поході Стефана Баторія на Полоцьк, він розповів про погром у Німецькій слободі в першій біографії Івана Грозного «Ioannis Basilidis Magni Moscoviae Ducis vita» (Життя Іоанна Васильовича, великого князя Московії).
За його версією все сталося в 1578 році. Під час погрому цар Іван спостерігав за масовим зґвалтуванням «німецьких» дівчат, і начебто власноруч вбивав потерпілих списом, а їх тіла наказав викидати в річку.

Васнецов В. Цар Іван Грозний. 1897 р.

  Родичам жертв, які намагалися викупити жінок та дівчат, цар відмовив, а коли вони почали висловлювати обурення, наказав катувати жертви насильства батогом та виривати в них нігті. Дівчатам, які молилися під час насильства, видирали язики. Потім їх добивали розпеченими списами та палили, разом з оселями.
  Впадає в око, що Одерборн, який не був свідком тих подій, розповідає дві різні версії загибелі дівчат. Можливо когось з них стратив сам цар, а хтось загинув від лап його пахолків. Оскільки родичів жінок не чіпали, то можна зробити висновок, що пастор Пауль розповідав про злочини скоєні за наказом сексуального збоченця. Тобто, цар Іван діяв як серійний вбивця – сексуальний маніяк.
  Версія друга. Вищезгаданий Жак Маржере(т), також не належав до безпосередніх свідків погрому. Він прибув на Московію вже після смерті Івана Грозного, коли трон Московії посів Борис Годунов. За його версією взимку 1580 року московити пограбували мешканців Німецької слободи та зруйнували дві кірхи. Іноземців, царські посіпаки «не зважаючи на вік та стать… взимку вигнали голими, у чому мати народила». Усе начебто сталося через торгівлю «німцями» алкогольними напоями, та їх звичкою гідно поводитися та вдягатися за європейською модою.

Новосельцев А. Опричники в гостях у боярина. 1880 р.

  Англійський дипломат Джером Горсей, який у 1580 році прибув до Московії заради підтримки її військової потуги у Лівонській війні, і тому отримав царську ласку, згадував, що в тому році відбувся погром Німецької слободи, під час якого частину жінок зґвалтували, частину царські пахолки вивезли в невідомому напрямку.

Цар Іван Грозний з військом. Фрагмент ікони XVI століття "Церква войовнича".

  Якщо вірити Маржере(ту) та Горсею, погром спричинив нестримний потяг царя боротися за втілення в усі царини суспільного життя моральних норм «духовных скреп», начебто несумісних з уживанням алкогольних напоїв. Така собі пряма дія «сухого закону» задовго до Горбачова.

***

  Помітно, що обидві версії, якщо не брати до уваги розбіжність у датах, не суперечать одна одній. Московський цар міг улаштувати погром під гаслами боротьби з іноземним «розбещенням», і при цьому насолоджуватися сексуальним насильством.

Генріх де Вітта. Німецька слобода наприкінці XVII століття.

  Обраний Земським собором цар Борис Годунов, не тільки відновив після погрому, але й особисто опікувався добробутом мешканців Німецької слободи. Вона ще декілька разів горіла разом з Москвою,але щоразу відновлювалася і зростала на згарищах, оскільки московство потребувало європейських знань, умінь та навичок. Бо на відміну від європейської цивілізації, попри всю пиху та зарозумілість, «духовные скрепы» «русского мира» продемонстрували цілковиту неспроможність сприяти науково-технічному прогресу не те що людства, а й власної людожерської імперії.

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!