Москва ординська

 

Стояння на Угрі

  Спадщину Золотої Орди уважний спостерігач помічає в усьому пов’язаному з минулим  Московщини: від топоніміки до державного устрою. У цій статті розглянемо матеріали лише тих дослідників, які так, чи інакше, належать до «русского мира».

  У самій Москві збереглося чимало назв пов’язаних з Ординським минулим. У Замоскворіччі дотепер існують Великий та Малий Татарські провулки, а також Велика, Мала і просто Татарська вулиці. Неподалік від них знаходяться Толмачевські провулки ( тут колись жили «толмачі» – перекладачі, переважно з тюркських мов) один з яких – Великий, переходить на Велику Ординку. Колись через цю Ординку  проходив шлях, що вів на столицю Золотої Орди – місто Сарай.

  Після розпаду улусу Джучі (інша назва Золотої Орди), Московія виплачувала данину Кримському ханству до 1700 року. Про  це нагадують численні назви:  Кримський вал, Кримський міст, Кримська площа, Кримська набережна та інші. З 1443 по 1783 роки на Москві існувало Кримське подвір’я. Варто пригадати, що сама назва «Кремль» спільного походження з назвою «Крим», і в тюркських мовах означає укріплення, фортецю.

Кремль. Сучасна світлина

  З арабської походить назва «Арбат», що перекладається як «передмістя», «укріплення». В XIV столітті так називалася місцевість від Кремля до сучасного Садового кільця, де розташовувалося передмістя та перша лінія оборони Москви. Кремль і Арбат поєднує вулиця Балчуг, чия назва похідна від татарського «балчик» – болото, багно.

  Пригадаємо Таганку («таган» – тринога, підставка для казана), Басманну («басма» – ханська печатка), Черкізове (на честь золотоординського царевича Серкіза), Карачаровське шосе («кара» – чорний),  Мансуровський провулок та подібні назви.

  Інформацію по «исконно-посконных» назвах Москви взято з книги: Мурзаев Э.М. Тюркские географические названия. М., 1996. С. 27-28. 

  Чимало ординських назв можна віднайти і в Підмосков’ї. У книзі: Поспелов Е.М. Топонимический словарь Московской области. М., 2000, багато цікавого матеріалу. Ціла низка назв населених пунктів пов’язані з татарами: село Татарінцево (Раменський район), села Татариново в Домодєдовському, Можайському, Ступинському районах, Татарське село Подольського району, село Татарка в Наро-Фомінському, Татарки в Одинцовському і Лотошенському і Татаренки в Шаховському районах.

  Збереглося багато сіл з коренем «кара» (чорний):  Карабузино, Каракашево, Карамишево, Карачарово, Карачуново та інші.

  Ще більше назв пов’язаних з іменами та прізвищами колишніх тюркських володарів сіл: Алієво, Алимовка, Амирово, Ахматово, Бегичево, Беклемішево, Киримово, Кудаєво, Мансурово, Мусино, Рахманово, Салтиково, Тимірязево, Шарапово, Юсупово та їм подібні.

  Серед владної еліти Московії знаходимо чимало тюркських прізвищ, чиї предки походили з Орди. Наведемо лише декілька: Аксаков, Аракчеєв, Басманов, Бердяєв, Бунін, Грибоєдов, Державін, Достоєвський, Кантемир, Карамзін, Купрін, Мілюков, Плеханов, Панаєв, Ростопчін, Рахманінов, Салтиков-Щедрин, Тургенєв, Тимірязев, Шереметєв, Чаадаєв, Юсупов. Докладнішу інформацію по цих, та інших прізвищах містить книга: Баскаков Н.А. Русские фамилии тюркского происхождения. М., 1979.

  Варто відзначити, що вже один із перших московські князів – Юрій Данилович, поквапився долучитися до роду Чингізхана. В 1317 році, перебуваючи в Орді, він побрався з Кончакою – сестрою хана Улуса Джучі Узбека, і отримав високий титул  гургана – зятя Чингізидів.

  Це одруження посприяло вивищенню як князя Юрія, так і Московського князівства. В 1318 році в Орді стратили головного супротивника Юрія Даниловича – великого князя Володимирського Михайла Ярославовича Тверського. Підставою для страти стали звинувачення Михайла Тверського в отруєні Кончаки (у хрещенні – Агафії), висунуте чоловіком загиблої московським князем Юрієм. Після вбивства  Михайла Ярославовича великим князем Володимирським став Московський князь Юрій Данилович

Великий князь Московський Іван І Данилович Калита

  Він не залишив по собі спадкоємця, тому московський стіл успадкував брат князя Юрія – Іван Калита, нащадки котрого керували Москвою до кінця XVI століття. Прізвисько князя Івана походить від тюркського «калта» – гаманець, що носили на поясі.

  По батьківський лінії брати походили від Всеволода Велике Гніздо, по материнській – онуки Феодори Сартаківни – правнучки самого Темуджина Чингізхана. Феодора, дочка Сартака, сина Батия, вийшла заміж за Білозерського та Ростовського князя Гліба Васильовича. Народжена в цьому шлюбі Марія Білозерська, згодом стала дружиною першого удільного князя Московського Данила, сина Олександра Невського. Іван Калита та Юрій Данилович були їхніми дітьми.

Вбивство Юрія Даниловича Московського Дмитром Михайловичем Грізні Очі. Мініатюра з "Царственого літописця", 16 ст.

  Шуряк князя Юрія – хан Золотої Орди Узбек, уславився тим, що зробив іслам головною і офіційною релігією улуса Джучі. Це ніяк не вплинуло на панівний стан православної церкви на землях Московії. Узбек грамотою гарантував духівництву значні привілеї.

   «Все чины православной церкви и все монахи, подлежат лишь суду православного митрополита, а не чиновников Орды и не княжескому суду. Тот, кто ограбит духовное лицо, должен заплатить втрое. Кто осмелится издеваться над православной верой или оскорблять церковь, монастырь, часовню – тот подлежит смерти без различия, русский он или монгол. Да чувствует себя русское духовенство свободными слугами Бога!» (Макарий (Булгаков). Митрополит Московский и Коломенский. История русской церкви. Кн. 3. М., 1995. C. 414).

  Невеличке уточнення: Макарій Булгаков називає «русскими» не народ і церкву давньої Русі-України, а церкву та населення Московії. Подібна фальсифікація притаманна багатьом московським історикам.

  Ісламська спадщина хана Узбека, стала невід’ємною складовою московського політичного життя. До початку  XVIII століття, на всіх зверненнях правителів Московії до мусульманських володарів інших країн зустрічається написаний арабською уривок із Корану:  «бі-інайаті-Раббі-л-аламін» – «милістю Володаря світів» (Герб и флаг России X – XX века. М., 1997. С. 254 – 256).

  Це не єдина мовна спадщина залишена Москві Золотою Ордою. Ординська термінологія зберіглася в багатьох царинах державного устрою Московії: судочинстві, фінансах, транспортній системі, військовій справі. Докладніше про це розповідається в статті «Московія – спадкоємець Золотої Орди».

  Вивищення Московії відбулося на фінансових потоках Золотої Орди. Москва збирала «вихід» (данину), залишаючи частину собі, а решту передавала в ханську ставку. Задля збору данини перебудували всю економічну систему залежних від Орди земель, що належали колись Русі. Ці процеси спричинилися до виникнення інституту кріпацтва. Докладніше про це у статті «Вплив Золотої Орди на державний устрій Московії та менталітет московства».

  Правителі Золотої Орди поділили підвладні їм землі залишків давньоруської держави на 43 податкові округи, запровадили низку податків: ясак (данина), хараджа (подушний та поземельний податок), тамга (мито,від «тамга» походить московська назва «таможня»), конак (дарунок, гостьовий збір), сусун і улуф (їжа і питво), кулуш-колтка (надзвичайний ханський податок). Крім того існували не регулярні податки людьми: участь у військових заходах Орди, надання майстрів та спеціалістів для культурних потреб улуса Джучі та інші подібні випадки.

  Ординці вели точний облік податкових надходжень, і з цією метою провели три переписи населення підкорених земель. Завдяки цьому можна вказати на середній розмір щорічної данини, що стягалася з земель, що стали осереддям Московського царства.

С. Іванов. Баскак. 1909 р.

  Згідно перепису 1275 року, Орда брала півтори гривні з рала. Гривня становила, в різні часи, від 150 до 200 грам срібла. Отже, хани Золотої Орди отримували з Володимиро-Суздальського князівства  близько півтори тони срібла щороку.

  В часи Дмітрія, прозваного чомусь «Донським», Володимирське князівство сплачувало в Орду 1,5 тисячі рублів податків, Московське князівство – 1280 руб, Нижегородсько-Суздальське – 1500 руб. Усього землі центральних регіонів сучасної РФ сплачували близько 12 – 14 тис. руб. щорічно.

  Багато це чи мало? На початку XIV століття на московський рубль можна було придбати 100 пудів (1,6 тони) жита. Тобто щорічно виплачувався еквівалент від 19 до 22,5 тис. тон жита. Для порівняння зазначимо, що за цю суму можна утримувати від 18 до 20 тисяч бійців кіннотної армії, або від 120 до 150 тисяч селян. Останні числа приблизно відповідають кількості селянських господарств («сох») Московії тих часів.

  Якщо врахувати, що  наведені числа не враховують долі збирачів данини – московських князів, то можна уявити наскільки важким був визиск «посконных» холопів. Кожне селянське подвір’я віддавало на податки кошти, за які міг жити ще один дорослий селянин!

  Москва повністю засвоїла податкову систему Золотої Орди. Ординський ясак став рушійною силою московської зовнішньої експансії протягом кількох століть.

  З викладеного кожен може зробити власні висновки. Додамо лише точку зору двох «моральних» авторитетів «русского мира».

В. Тропінін. Портрет Ніколая Карамзіна. 1818 р.

 «Москва обязана своим величием ханам». (Карамзин Н.М. Предания веков. Сказания из «Истории государства Российского». М., 1988. C. 429).

  Культура Московії – «культура христианизированного татарского царства» (Бердяев Н.А. Истоки и смысл русского коммунизма. М., 1990. С. 72).

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!