Андропов: деякі подробиці шляху до влади
 |
| Юрій Андропов |
Брежнєв призначив Андропова головою КГБ в 1967 році тому, що той не входив до жодного партійного клану, тому мав малу політичну вагу. На початках шеф більшовицького відповідника гестапо слухняно виконував вказівки Політбюро ЦК КПСС і особисто товариша Брежнєва, і в той же час, використовував силовий апарат КГБ для посилення власної політичної потуги.
За головування Андропова роль КГБ в житті імперії суттєво зросла: якщо за Сталіна куратором району призначався один комуністичний опричник, то в часи розвиненого застою практично на кожному, більш-менш значному підприємстві існував «перший відділ», тобто чекістська контора. Працівники комуністичної охранки отримували значні пільги та привілеї, а також посадові оклади, з якими не могли змагатися ані міліція, ані імперська армія.
Компромат як засіб боротьби за владу
Спецоперація «Океан». Одною з перших гучних антикорупційних справ можна вважати слідство проти керівника торгово-виробничої фірми «Океан» Єфіма Фельдмана та директора одної з крамниць цієї мережі Бориса Фішмана.Згідно легенди поштовх справі дала скарга пересічного, але вельми активного будівельника комунізму, який начебто купив в одній з московських крамниць банку консервованої кільки. І дуже здивувався коли побачив замість дрібної рибки паюсну ікру. Він одразу накатав донос куди слід, і якимось дивним чином, його пригода стала відома широким народним масам.
Остання обставина надає ключ до розуміння всієї ситуації: оскільки повідомлення про ту подію не оприлюднили жодні з провладних ЗМІ, тому їх розповсюдженню могло сприяти єдине джерело – створена чекістами мережа стукачів, через котру робилися вкиди інформації, корисної для Луб’янки чи Кремля.
 |
| Єфім Фельдман |
Слідство вилучило в Ритова астрономічну для пересічного підданого СССР суму в 300 тисяч рублів та багато ювелірних виробів. Попри те, що заступник міністра співпрацював зі слідством, суд прирік його на страту. Ішков уникнув покарання завдяки особистому заступництву Брежнєва.
Матеріали справи фірми «Океан» чекісти використали проти близької до Брежнєва людини, яка могла зазіхати на верховну владу в імперії.
Справа Медунова. Сергію Медунову партія довірила керувати Краснодарським краєм. Розбитний перший секретар кубанського крайкому швидко зметикував у який побит прокласти шлях до серця генсека КПСС. Медунов заходився увічнювати на «Малій землі», тобто в Новоросійську, бойову славу часів Другої світової війни політрука Брежнєва.
Водночас перший секретар крайкому пообіцяв подолати дефіцит рису в СССР, і засипати в «закрома родины» мільйон тон зерен цієї рослини щорічно. Для зрошення рисових ланів створили величезне штучне водоймище, задля чого затопили декілька населених пунктів, і змусили вирощувати та збирати рис, під виглядом «шефської допомоги» колгоспам, студентів та «пролетарів розумової праці».
«Дорогой Леонид Ильич» оцінив досягнення Медунова. В ніч з 16 на 17 липня 1978 року помер наглою смертю, начебто від серцевого нападу, один з найбільш молодих і перспективних, з точки зору можливостей успадкувати посаду генсека ЦК КПСС, міністр сільського господарства СССР Федор Кулаков. За два тижні до його смерті Пленум ЦК КПСС піддав його гострій критиці за не задовільнений стан сільського господарства. Трохи раніше відбулася низка подій, які підірвали особисту приязнь Брежнєва до Кулакова.
Якби там не було, один з претендентів на посаду диктатора пролетаріату СССР пішов прямісінько в пекло, а на його крісло міністра сільського господарства хтось запропонував Сергія Медунова, який отримав «Золоту Зірку» Героя соціалістичної праці, за рекордну кількість рису, більшість котрого він виросла виключно в приписках на папері.
Опричники Андропова розпочали атаку на Медунова з арешту директора сочинського магазину фірми «Океан» Арсена Пруїдзе, слідом за котрим залетів на нари голова міськвиконкому Сочі В'ячеслав Воронков. Завдяки зусиллям чекістів під підозру потрапило більше п’яти тисяч партноменклатури різного рівня, яких позбавили посад та партквитків. Півтори тисячі партійних працівників опинилися за ґратами, а керівницю главку громадського харчування Геленджика Берту Бородкіну стратили.
Медунов уникнув покарання за цією справою завдяки особистому захисту Брежнєва. Після смерті Михаіла Суслова – другої особи в партійній ієрархії, Андропов посів його кабінет і домігся, аби влітку 1982 року Медунова понизили до заступника міністра плодоовочевого господарства. Трохи згодом той поклав на стіл партквиток і пішов на пенсію.
«Дорогой Леонид Ильич» оцінив досягнення Медунова. В ніч з 16 на 17 липня 1978 року помер наглою смертю, начебто від серцевого нападу, один з найбільш молодих і перспективних, з точки зору можливостей успадкувати посаду генсека ЦК КПСС, міністр сільського господарства СССР Федор Кулаков. За два тижні до його смерті Пленум ЦК КПСС піддав його гострій критиці за не задовільнений стан сільського господарства. Трохи раніше відбулася низка подій, які підірвали особисту приязнь Брежнєва до Кулакова.
Якби там не було, один з претендентів на посаду диктатора пролетаріату СССР пішов прямісінько в пекло, а на його крісло міністра сільського господарства хтось запропонував Сергія Медунова, який отримав «Золоту Зірку» Героя соціалістичної праці, за рекордну кількість рису, більшість котрого він виросла виключно в приписках на папері.
 |
| Сергій Медунов на трибуні партійного з'зду |
Медунов уникнув покарання за цією справою завдяки особистому захисту Брежнєва. Після смерті Михаіла Суслова – другої особи в партійній ієрархії, Андропов посів його кабінет і домігся, аби влітку 1982 року Медунова понизили до заступника міністра плодоовочевого господарства. Трохи згодом той поклав на стіл партквиток і пішов на пенсію.
Через десять років після смерті Андропова владний режим зняв усі звинувачення висунуті проти Медунова.
«Справа гастронома №1». В останній рік життя Брежнєва Андропов здійснив атаку на Віктора Гришина – одного з ймовірних претендентів на посаду генсека, в разі смерті підстаркуватого диктатора СССР. Спецоперацію чекісти почали під приводом боротьби з корупцією в торговельних закладах Москви.
Першими кайданки чекісти вдягнули Авілову – директору московської крамниці «Берёзка», яка належала до відомства «Внешпосылторга». Та його дружині – заступниці директора магазина «Єлісеєвський». Трохи згодом на нари потрапив і директор цього закладу Юрій Соколов.
На початках він відкидав усі звинувачення, але чекісти переконали його надати свідчення, які викривали б усю систему «блата». Соколов погодився розповісти про тонкощі роботи торговельних закладів, аби «истина воссияла» і в імперії запанували б ідеальні взаємини з побрехеньок Маркса-Леніна.
Наслідки: Соколова розстріляли, порушили сотню кримінальних проваджень з арештами керівників закладів торгівлі, які з огляду на долю директора «Єлісеєвського» гастроному закаялися співпрацювати зі «слідством» чекістів, і тому отримали порівняно невеличкі терміни ув’язнення. Найважчу міру покарання, 15 років ув’язнення, визначили начальнику Головмосторгу Ніколаю Трегубову.
І головне для Андропова – вдалося продемонструвати безпорадність Гришина в запобіганні корупції. Хоча перший секретар московського міському партії втратив політичну вагу, посади він позбувся лише за генсека Горбачова, в 1985 році. Шило замінили на мило – на його місце потрапив Борис Єльцин, який зіштовхнув Горбачова з кремлівського олімпу і привів до влади андроповського чекіста Путіна.
«Діамантова справа». Коли Андропов відчув силу, то атакував родину ще живого тоді Брежнєва. Згідно версії чекістського слідства, якось дочка генсека Галина Брежнєва побачила на цирковій дресирувальниці Ірині Бугримовій коштовності , які та не погоджувалася ані подарувати. ані продати. Невдовзі, за дивним збігом обставин, напередодні нового 1982 року Бугримову пограбували невідомі особи.
Начебто викрадення здійснили особи пов’язані з Борисом Буряце – коханцем Галини. Слідчі виявили в циганській оселі Буряце чимало коштовних і дефіцитних для Совка речей подарованих йому донькою Брежнєва.
У ході слідства чекісти з’ясували, що Галина Брежнєва разом з дружиною Ніколая Щолокова Світланою, здійснювали спекулятивні оборудки з коштовностями, користуючись інсайдерською інформацією. Через деякий час Світлана Щолокова наклала на себе руки, а важко хворий генсек Леонід Брежнєв виявився остаточно скомпрометованим справою дочки, тому припинив будь-які спроби протидії владним амбіціям Андропова.
Справа «головного міліціонера». Міністр МВД СССР Ніколай Щолоков належав до кола найближчих довірених осіб генсека Брежнєва. Йому вдалося здійснити низку реформ міліції, зокрема, озброїти її працівників гумовими кийками задля механічної обробки тої частини населення, на яку не вплинули засоби пропаганди. Він дещо реабілітував престиж працівників міліції, завдяки низці піар заходів, найбільш вдалим з котрих можна вважати серіал «Следствие ведут знатоки».
Водночас міністр не гребував використовувати солдат внутрішніх військ СССР на будівництві палаців особисто для себе, не цурався привласнювати конфісковані у «хапуг» гроші, прихватизував шедеври мистецтва і здійснив ще багато злочинів, цілком природних для провідника диктатури квазіпролетаріату. Він навіть не погребував привласнити 3 мерседеси, подаровані МВД СССР урядом ФРН напередодні Олімпіади 1980 року в Москві. І це попри те, що автомобілістом Совдепа №1 вважався його приятель Леонід Брежнєв.
За дивним збігом обставин, Щолоков, якого московство вважає головним ворогом Андропова, пережив генсека від ЧКГБ. 12 грудня 1984 року колишньому провіднику «ментовского беспредела» Совдепа зателефонував нагородний відділ Президії Верховного Совєта СССР, і повідомив про позбавлення його всіх нагород. Начебто відставний міністр не зміг знести такої наруги й застрелився з мисливської рушниці. Мабуть у колишнього міністра МВД СССР не виявилося під рукою жодного пістолета.
Завдяки зв’язкам із Щолоковим опинився за ґратами його заступник Юрій Чурбанов – останній зять Леоніда Брежнєва.
Весілля дочки Григорія Романова. В 1975 році відбулося весілля дочки першого секретаря Ленінградського міському КПСС Григорія Романова. За його словами, в урочистостях брали участь лише 12 гостей, усе відсвяткували по домашньому, в оселі Романова.
На початку 80-х років раптом поширилися чутки, що в бучному весіллі взяли участь понад дві сотні осіб, задля пихи котрих Романов узяв з Ермітажу коштовний царський сервіз XVIII століття, який розгамселили задля щастя молодих.
«Справа гастронома №1». В останній рік життя Брежнєва Андропов здійснив атаку на Віктора Гришина – одного з ймовірних претендентів на посаду генсека, в разі смерті підстаркуватого диктатора СССР. Спецоперацію чекісти почали під приводом боротьби з корупцією в торговельних закладах Москви.
Першими кайданки чекісти вдягнули Авілову – директору московської крамниці «Берёзка», яка належала до відомства «Внешпосылторга». Та його дружині – заступниці директора магазина «Єлісеєвський». Трохи згодом на нари потрапив і директор цього закладу Юрій Соколов.
 |
| Юрій Соколов |
Наслідки: Соколова розстріляли, порушили сотню кримінальних проваджень з арештами керівників закладів торгівлі, які з огляду на долю директора «Єлісеєвського» гастроному закаялися співпрацювати зі «слідством» чекістів, і тому отримали порівняно невеличкі терміни ув’язнення. Найважчу міру покарання, 15 років ув’язнення, визначили начальнику Головмосторгу Ніколаю Трегубову.
І головне для Андропова – вдалося продемонструвати безпорадність Гришина в запобіганні корупції. Хоча перший секретар московського міському партії втратив політичну вагу, посади він позбувся лише за генсека Горбачова, в 1985 році. Шило замінили на мило – на його місце потрапив Борис Єльцин, який зіштовхнув Горбачова з кремлівського олімпу і привів до влади андроповського чекіста Путіна.
 |
| Віктор Гришин |
Начебто викрадення здійснили особи пов’язані з Борисом Буряце – коханцем Галини. Слідчі виявили в циганській оселі Буряце чимало коштовних і дефіцитних для Совка речей подарованих йому донькою Брежнєва.
 |
| Галина Брежнєва з батьком |
Справа «головного міліціонера». Міністр МВД СССР Ніколай Щолоков належав до кола найближчих довірених осіб генсека Брежнєва. Йому вдалося здійснити низку реформ міліції, зокрема, озброїти її працівників гумовими кийками задля механічної обробки тої частини населення, на яку не вплинули засоби пропаганди. Він дещо реабілітував престиж працівників міліції, завдяки низці піар заходів, найбільш вдалим з котрих можна вважати серіал «Следствие ведут знатоки».
Водночас міністр не гребував використовувати солдат внутрішніх військ СССР на будівництві палаців особисто для себе, не цурався привласнювати конфісковані у «хапуг» гроші, прихватизував шедеври мистецтва і здійснив ще багато злочинів, цілком природних для провідника диктатури квазіпролетаріату. Він навіть не погребував привласнити 3 мерседеси, подаровані МВД СССР урядом ФРН напередодні Олімпіади 1980 року в Москві. І це попри те, що автомобілістом Совдепа №1 вважався його приятель Леонід Брежнєв.
 |
| Ніколай Щолоков |
Завдяки зв’язкам із Щолоковим опинився за ґратами його заступник Юрій Чурбанов – останній зять Леоніда Брежнєва.
Весілля дочки Григорія Романова. В 1975 році відбулося весілля дочки першого секретаря Ленінградського міському КПСС Григорія Романова. За його словами, в урочистостях брали участь лише 12 гостей, усе відсвяткували по домашньому, в оселі Романова.
На початку 80-х років раптом поширилися чутки, що в бучному весіллі взяли участь понад дві сотні осіб, задля пихи котрих Романов узяв з Ермітажу коштовний царський сервіз XVIII століття, який розгамселили задля щастя молодих.
 |
| Григорій Романов |
Підставою для чуток слугувала публікація журналіста з ФРН Норберта Кухінке в часопису «Шпигель». Благу звістку радо підхопили радіо BBC, «Голос Америки», «Німецька хвиля» і «Свобода». Облудна інформація поставила жирний хрест на сподіваннях Григорія Романова опинитися на посаді генсека після смерті Брежнєва.
«Бавовняна справа». Ще 14 липня 1969 року внаслідок зібраного компромату чекіст Гейдар Алієв усунув від влади і заступив на посаді Першого секретаря ЦК КП Азербайджану Велі Юсуф огли Ахундова. В 1972 році під приводом боротьби з корупцією відсторонили від влади Першого секретаря компартії Грузії Василія Мжаванадзе, і призначили на його місце ставленця Андропова Едуарда Шеварднадзе.
Заміна керівників союзних республік на офіцерів КГБ відбулася вдало лише на Кавказі. В Центральній Азії вона повністю загальмувала, аж до смерті Брежнєва.
Якось перший секретар ЦК компартії Узбекистану Шараф Рашидов пообіцяв генсеку Леоніду Брежнєву збирати щорічно шість мільйонів тон бавовни. В реальності, попри титанічні зусилля у вирощуванні та збиранні бавовни, показники ніколи не перевищували чотирьох мільйонів тон. Аби компенсувати різницю, окупаційна комуністична адміністрація Узбекистану вдалася до окозамилювання: з 1979 по 1983 рік приписали понад п'ять мільйонів тонн бавовни.
За виготовлену рослинну сировину імперський бюджет виплатив союзній республіці чотири мільярди рублів, з яких не менше 1,4 мільярди потрапили в кишені партійної номенклатури. Андропов буквально вчепився в узбецьких товаришів, аби позбавити впливу колись наближеного до Брежнєва Рашидова та здобути лаври борця з корупцією на бавовняній справі. У лютому 1983 року Політбюро ЦК КПСС ухвалило розпочати розслідування Прокуратури СССР зловживанням з бавовною.
У жовтні 1983 року генсек Андропов прямо спитав Рашидова, яку кількість з наданої імперії бавовни становитиме реальна сировина, а скільки узбецький сатрап планує приписати. 31 жовтня того року Рашидов помер наглою смертю під час інспекційної поїздки ввіреною йому сатрапією, від серцевого нападу, як подейкують, прямо на бавовняному полі.
Андропов подбав аби справа набула якнайбільшого розголосу. Майже вся вища московсько-більшовицька окупаційна адміністрацію Узбекистану опинилася за ґратами, двох осіб стратили. Відкрили 790 кримінальних проваджень, під суд потрапили понад 4,5 тисячі осіб, з зятем покійного Брежнєва включно. Слідчі Тельман Гдлян і Ніколай Іванов, які керували справою, перетворилися майже на народних героїв. Задум Андропова працював навіть після смерті генсека.
Але в квітні 1990 року Верховний Совєт СССР засудив дії слідчої групи «Гдляна-іванова» за «порушення соціалістичної законності під час розслідування справ про корупцію в Узбецькій ССР».
Усі вищеозначені спецоперації КГБ видаються справжнім дріб’язком, у порівнянні з низкою загадкових смертей, які розчистили головному опричнику СССР шлях до влади.
Брежнєв призначив Андропова секретарем з ідеології, тобто на місце Суслова. Більше того, генсек доручив чекісту, на час відпустки генсека, головувати на засіданнях Секретаріату ЦК КПСС.
Вважається, що Андропов був останньою людиною, з якою Брежнєв зустрівся 9 листопада 1982 року в своєму кабінеті. На ранок наступного дня охорона повідомила про смерть генерального секретаря ЦК КПСС. Причетність Андропова до смерті літніх і вельми хворих очільників СССР Брежнєва і Суслова лишається недоведеною. Можливо це просто щасливий для шефа КГБ збіг обставин. Але ці випадки лише завершили смертельний марафон, який розпочався в 1976 році.
Саме тоді сконав андроповський недоброзичливець, міністр оборони СССР маршал Андрій Гречко. Його місце заступив Дмитрій Устинов, який у подальшому став відданим союзником Юрія Андропова.
Наступним врізав дуба Федор Кулаков, посаду котрого обійняв Михайло Горбачов – майбутній генсек КПССС, який намагався втілити в життя план Андропова з «перестройки и ускорения».
В 1979 році померли наглою смертю аж три заступники головного антагоніста Андропова Ніколая Щолокова. 19 квітня застрелився в Академії МВД СССР Сергій Крилов – генерал-лейтенант внутрішньої служби, начальник Штабу МВД СССР.
«Бавовняна справа». Ще 14 липня 1969 року внаслідок зібраного компромату чекіст Гейдар Алієв усунув від влади і заступив на посаді Першого секретаря ЦК КП Азербайджану Велі Юсуф огли Ахундова. В 1972 році під приводом боротьби з корупцією відсторонили від влади Першого секретаря компартії Грузії Василія Мжаванадзе, і призначили на його місце ставленця Андропова Едуарда Шеварднадзе.
Заміна керівників союзних республік на офіцерів КГБ відбулася вдало лише на Кавказі. В Центральній Азії вона повністю загальмувала, аж до смерті Брежнєва.
Якось перший секретар ЦК компартії Узбекистану Шараф Рашидов пообіцяв генсеку Леоніду Брежнєву збирати щорічно шість мільйонів тон бавовни. В реальності, попри титанічні зусилля у вирощуванні та збиранні бавовни, показники ніколи не перевищували чотирьох мільйонів тон. Аби компенсувати різницю, окупаційна комуністична адміністрація Узбекистану вдалася до окозамилювання: з 1979 по 1983 рік приписали понад п'ять мільйонів тонн бавовни.
За виготовлену рослинну сировину імперський бюджет виплатив союзній республіці чотири мільярди рублів, з яких не менше 1,4 мільярди потрапили в кишені партійної номенклатури. Андропов буквально вчепився в узбецьких товаришів, аби позбавити впливу колись наближеного до Брежнєва Рашидова та здобути лаври борця з корупцією на бавовняній справі. У лютому 1983 року Політбюро ЦК КПСС ухвалило розпочати розслідування Прокуратури СССР зловживанням з бавовною.
У жовтні 1983 року генсек Андропов прямо спитав Рашидова, яку кількість з наданої імперії бавовни становитиме реальна сировина, а скільки узбецький сатрап планує приписати. 31 жовтня того року Рашидов помер наглою смертю під час інспекційної поїздки ввіреною йому сатрапією, від серцевого нападу, як подейкують, прямо на бавовняному полі.
 |
| Цінності вилучені слідчими "Бавовняної справи" |
Але в квітні 1990 року Верховний Совєт СССР засудив дії слідчої групи «Гдляна-іванова» за «порушення соціалістичної законності під час розслідування справ про корупцію в Узбецькій ССР».
Усі вищеозначені спецоперації КГБ видаються справжнім дріб’язком, у порівнянні з низкою загадкових смертей, які розчистили головному опричнику СССР шлях до влади.
Смертельні загадки
25 січня 1982 року під час планового медичного обстеження раптово помер вісімдесятирічний Михаіл Суслов – головний ідеолог КПСС, вишколений на ідейних засадах диктатури Леніна-Сталіна. Його смерть відкрила Юрію Андропову фінішну пряму до владного олімпу, який не тільки переїхав до сусловського кабінету в Кремлі, але й посів його місце в Політбюро ЦК КПСС.Брежнєв призначив Андропова секретарем з ідеології, тобто на місце Суслова. Більше того, генсек доручив чекісту, на час відпустки генсека, головувати на засіданнях Секретаріату ЦК КПСС.
Вважається, що Андропов був останньою людиною, з якою Брежнєв зустрівся 9 листопада 1982 року в своєму кабінеті. На ранок наступного дня охорона повідомила про смерть генерального секретаря ЦК КПСС. Причетність Андропова до смерті літніх і вельми хворих очільників СССР Брежнєва і Суслова лишається недоведеною. Можливо це просто щасливий для шефа КГБ збіг обставин. Але ці випадки лише завершили смертельний марафон, який розпочався в 1976 році.
Саме тоді сконав андроповський недоброзичливець, міністр оборони СССР маршал Андрій Гречко. Його місце заступив Дмитрій Устинов, який у подальшому став відданим союзником Юрія Андропова.
 |
| Федор Кулаков |
В 1979 році померли наглою смертю аж три заступники головного антагоніста Андропова Ніколая Щолокова. 19 квітня застрелився в Академії МВД СССР Сергій Крилов – генерал-лейтенант внутрішньої служби, начальник Штабу МВД СССР.
 |
| Сергій Крилов |
Він залишив посмертне послання: «Немає сил жити. Якщо у людини вбита віра і надія, вона труп. Господи! Як я працював! Як горів, як боровся! І що шляхетнішою була мета, що більш натхненню праця, то чимдужче зростала ненависть можновладців. Я запліднив своїм талантом і фантастичною працею інтелектуальну пустелю органів внутрішніх справ... і за все це я плачу життям. Це світ рабів, холуїв і кар'єристів».
3 серпня помер Костянтин Нікітін – генерал-полковник внутрішньої служби, перший заступник міністра внутрішніх справ СССР, професор, засновник і перший начальник Академії МВД СССР.
29 грудня застрелився у власній оселі Віктор Папутін – генерал-лейтенант внутрішньої служби, заступник міністра внутрішніх справ СССР. Зять Брежнєва Юрій Чурбанов згадав про смерть колеги у мемуарах: «Смерть зафіксували в його робочому кабінеті, він чомусь перебував у верхньому зимовому одязі, але без головного убору, куля пройшла навиліт, але найголовніше – Папутін перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння».
Очільник Служби зовнішньої розвідки РФ Євгеній Примаков у книзі «Нариси історії російської зовнішньої розвідки» стверджував, що Папутін вкоротив собі віку через відсторонення від посади заступника міністра МВД, на яку призначили Чурбанова.
Влітку 1980 року загинув в автомобільній катастрофі вірогідний спадкоємець Брежнєва на посаді диктатора СССР Петро Машеров – перший секретар компартії Білоруської СССР.
 |
| Костянтин Нікітін |
29 грудня застрелився у власній оселі Віктор Папутін – генерал-лейтенант внутрішньої служби, заступник міністра внутрішніх справ СССР. Зять Брежнєва Юрій Чурбанов згадав про смерть колеги у мемуарах: «Смерть зафіксували в його робочому кабінеті, він чомусь перебував у верхньому зимовому одязі, але без головного убору, куля пройшла навиліт, але найголовніше – Папутін перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння».
 |
| Віктор Папутін |
Влітку 1980 року загинув в автомобільній катастрофі вірогідний спадкоємець Брежнєва на посаді диктатора СССР Петро Машеров – перший секретар компартії Білоруської СССР.
 |
| Петро Машеров |
Варто пригадати, що вбивства під виглядом автокатастроф відпрацьовувалися чекістами під орудою керівника Першого відділу КГБ СССР Сахаровського. За схожих обставин загинув, уже в незалежній Україні, провідник Народного Руху України В’ячеслав Чорновіл.
4 грудня 1980 року двома пострілами з малокаліберного нарізного карабіна «Белка» вбитий у власному ліжку голова Ради Міністрів Киргизької ССР Султан Ібраїмов. Обставини його смерті розслідувала група чекістів під безпосереднім проводом керівника П’ятого управління КГБ, яке займалося боротьбою з дисидентами, Філіпа Бобкова.
Начебто за відбитками пальців слідство вийшло на Смагіна – московита з Чолпон-Ати. Слідству начебто вдалося відшукати карабін «Белка» на стрільбищі, де буцімто Смагін його пристрілював. Підозрюваний наклав на себе руки, але встиг залишити зошити, серед записів у котрих зокрема йшлося: «Я буду вбивати киргизів, де б вони мені не трапилися».
19 січня 1982 року «застрелився» перший заступник Андропова генерал Семен Цвігун – особистий «смотрящий» Брежнєва за порядком у КГБ.
Влітку того ж року несподівано померли директор Інституту світової економіки і міжнародних відносин академік Ніколай Іноземцев – економіст, якого Брежнєв вважав авторитетним фахівцем, і шеф-редактор міжнародного часопису «Проблеми миру і соціалізму» Костянтин Зародов. Обидва, за тодішніми кремлівськими мірками, вважалися молодими, бо мали вік трохи більший за 60 років.
Після спілкування з чекістом несподівано отруївся і перетворився на важкохворого інваліда член Політбюро ЦК КПСС і особистий помічник Брежнєва Костянтин Устинович Черненко, партійне псевдо – «Кучер», за першими літерами ініціалів.
Завдяки різним засобам активного впливу Андропов розчистив собі шлях до влади, але практично не зміг насолодитися отриманим. 9 лютого 1984 року він сконав унаслідок важкої і виснажливої хвороби, яка практично унеможливила його активне політичне життя.
4 грудня 1980 року двома пострілами з малокаліберного нарізного карабіна «Белка» вбитий у власному ліжку голова Ради Міністрів Киргизької ССР Султан Ібраїмов. Обставини його смерті розслідувала група чекістів під безпосереднім проводом керівника П’ятого управління КГБ, яке займалося боротьбою з дисидентами, Філіпа Бобкова.
 |
| Султан Ібраїмов |
19 січня 1982 року «застрелився» перший заступник Андропова генерал Семен Цвігун – особистий «смотрящий» Брежнєва за порядком у КГБ.
Влітку того ж року несподівано померли директор Інституту світової економіки і міжнародних відносин академік Ніколай Іноземцев – економіст, якого Брежнєв вважав авторитетним фахівцем, і шеф-редактор міжнародного часопису «Проблеми миру і соціалізму» Костянтин Зародов. Обидва, за тодішніми кремлівськими мірками, вважалися молодими, бо мали вік трохи більший за 60 років.
Після спілкування з чекістом несподівано отруївся і перетворився на важкохворого інваліда член Політбюро ЦК КПСС і особистий помічник Брежнєва Костянтин Устинович Черненко, партійне псевдо – «Кучер», за першими літерами ініціалів.
Завдяки різним засобам активного впливу Андропов розчистив собі шлях до влади, але практично не зміг насолодитися отриманим. 9 лютого 1984 року він сконав унаслідок важкої і виснажливої хвороби, яка практично унеможливила його активне політичне життя.
***
З наведених фактів помітно, що зміна владного режиму в СССР за методами мало чим відрізнялася від боротьби за владу керівників мафіозних кланів. Досвід андроповської боротьби з корупцією важливий для України і українців, які перебувають під впливом постколоніального синдрому. Коли зі ЗМІ лунатимуть заклики боротися з корупцією, нехай кожний спитає себе: «Речники привабливих гасел, говорять це щиро, чи просто використовують жупел корупції в боротьбі за владу над Україною? Чи раніше вони не заплямували співпрацею з московськими загарбниками чи їх агентурою, або участю в схемах, які завдали значної шкоди українським національним інтересам?».
Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!
Немає коментарів:
Дописати коментар