Євпатій Коловрат – вигаданий герой країни 404
 |
| Пресняков М. Євпатій Коловрат. 2009 р. |
Московські вологі фантазії
Звитяги Коловрата розтиражовані російською культурою. Про його діяння зняли кіно, виготовили мультфільм, зробили діафільм, написали більше десятка пісень та створили півтора десятка творів красного письменства, збудували кілька пам’ятників, навіть зляпали комп’ютерну гру з відповідним персонажем. В обов’язковому порядку його подвиги вивчали діти в школах СССР – «стране победившего пролетарського интернационализма», і наразі його культ на РФ лише посилився. |
| Пам'ятник Євпатію Коловрату в селі Інякіно Рязанської області |
Коловрат перебував у Чернігові, в складі посольства рязанського князя Інгвара Інгваревича, коли отримав звістку про напад війська Батия на Рязань. Євпатій стрімко вернув домів, але знайшов на місці старої Рязані суцільні згарища.
Згорьований та розлючений герой заприсягся помститися кривдникам, зібрав вцілілих вояків у кількості 1 700 ратників, і вирушив наздогін батиєвому війську. «И бил их Евпатий так нещадно, что и мечи притуплялись, и брал он мечи татарские и сёк ими».
 |
| Пашков Б. Кадр з діафільму "Сказание о Евпатии Коловрате", 1988 р. |
Дружина Євпатія захищалася настільки завзято, що татари не могли здолати їх у відкритому бою. Тому застосували катапульти, аби знищити героїчних
 |
| Бабюк С. Останній бій Євпатія Коловрата. |
 |
| Лисенко І. Євпатій Коловрат у ставці Батия. |
Сувора реальність
Уже перші кроки в дослідженні історії Коловрата викликають величезні сумніви в її реальності. Справа в тім, що про героїчний чин рязанців після взяття міста Батиєм оповідає лише єдине джерело – «Повесть о разорении Рязани Батыем». Підтвердженням істинності будь-якої події слугують свідчення про неї щонайменше двох незалежних, одне від одного, джерел. Коли про подію повідомляє єдине джерело, то його вірогідність не перевищує правдивість історії «Фундації» Айзека Азімова чи «Марсіанських хронік» Рея Бредбері.
Дослідження подробиць оповіді про Євпатія Коловрата лише посилюють сумніви в її правдивості. Про буття рязанського князя Інгвара Інгваровича не повідомляють жодні літописи. Навіть переважна більшість московських істориків вважає його вигаданим персонажем.
Аргументація проста. В XIII столітті у княжих родинах вже не давали дітям язичницьких імен. Виняток становили лише діти чи онуки, на момент народження яких батько чи дід уже померли. Оскільки рязанський князь Інгвар Ігорович вірогідно помер у 1235 році, то в 1237 – 1238 років його дворічний син ніяк не міг очолювати дипломатичну місію в Чернігівське князівство. Зайве казати, що названий на честь діда міфічний князь отримав би ім’я Ігоря Інгваровича.
Воскресенський літопис повідомляє: «а по Ингваре княжиста дети его Роман, Юрьи, Олег», і в жодних літописах Інгвар Інгварович не згадується. Перший Новгородський літопис повідомляє, що Рязань від Бату-хана захищав Юрій Ігоревич – брат Інгвара Ігоревича.
Якщо вірити «Повести о разорении Рязани Батыем», Коловрат на час завоювання Рязані або перебував у складі дипломатичної місії, яку очолив дворічний хлопчик Інгвар Інгварович, про якого не відають жодні літописи, або знаходився серед представників делегації Інгвара Ігоревича, про якого літописи не містять хоч якісь згадки після 1235 року.
Або мусимо визнати, що всі літописці брешуть, і лише автор «Повести о разорении Рязани Батыем» перевершив правдивістю базікання соловйових та симон’янш. Щоб пересвідчитися в правдивості «Повісті…», варто ще трохи заглибитися в її деталі.
Зокрема, серед супротивників Батия автор цього твору згадує Всеволода Пронського, який загинув ще в 1208 році, Давида Муромського, що помер 1228 році. Згідно «Повісті…» у битві за Рязань загинув син Інгвара – Олег. Утім літописи повідомляють, що він потрапив у татарський полон під час захисту Коломни в 1237 році, а в 1252-му отримав волю, разом з ярликом на Рязанське князівство. Через 6 років по тому, він підстригся в ченці і помер. Вважається на Рязанщині святим, його пам’ять тамтешні святці вшановують 10 (23) червня.
Оскільки повідомлення «Повісті…» суперечать літопису та традиції Рязанської православної єпархії, то, або хтось з них бреше, або вводять в оману всі згадані джерела. Утримаємось від остаточних висновків, і повернемося до інших повідомлень «Повісті…».
Чого варта лишень інформація, що Коловрат зібрав загін з 1 700 вцілілих захисників Рязані. Така кількість живих оборонців може свідчити про три варіанти розвитку подій облоги міста.
1. Рязань ніхто не захищав, її залога розбіглася і здала місто Батию. Лише пізніше Коловрат зібрав дезертирів, і об’єднав для подальшого опору загарбникам. У цьому випадку виникає питання: чи змогли б учорашні дезертири продемонструвати надзвичайні дива героїзму, змальовані в «Повести о разорении Рязани Батыем»? Якщо могли, чому розбіглися з під оруди князя Олега (Юрія?) Інгваровича, і очунялися лише під проводом боярина Євпатія?
2. Рязань захищала багатотисячна залога, яка не змогла протидіяти десяткам тисяч вояків Бату-хана. За таких обставин лишається не зрозумілим: чим харчувалося величезне військо Батия на околицях міста холодної зими 1237 – 1238 років? Чим годували тьму-тьмущу коней? Як випустили з облоги мінімум пару тисяч військовиків супротивника? І це далеко не вичерпний список питань.
3. Події «Повісті…» вигадані. Цей варіант знімає всі попередні питання.
До цього варто додати, що жодні історичні джерела, крім звісно «Повести о разорении Рязани Батыем», нічого не відають про Хостоврула – шуряка Батия.
Зайве казати, що не могла рать Євпатія лишатися невразливою для татарських стріл і шабель, як про це твердить «Повість…», і що вбити їх могли лише татарські катапульти.
І поготів не витримує критики, повідомлення «Повісті…», що Батий вшанував полеглого в бою Євпатія, і надав волю усім його вцілілим дружинникам. З історичних джерел відомо, що Чингізиди витинали до ноги всіх, хто чинив їм опір.
Якщо врахувати всі висловленні зауваження, що лишається від міфу про героїчний чин Євпатія Коловрата? Правильна відповідь: гола московська історична парадигма. Тобто суцільна вигадка про історію країни 404.
 |
| Сучасний пам'ятник Євпатію Коловрату з почесною вартою московитів |
Аргументація проста. В XIII столітті у княжих родинах вже не давали дітям язичницьких імен. Виняток становили лише діти чи онуки, на момент народження яких батько чи дід уже померли. Оскільки рязанський князь Інгвар Ігорович вірогідно помер у 1235 році, то в 1237 – 1238 років його дворічний син ніяк не міг очолювати дипломатичну місію в Чернігівське князівство. Зайве казати, що названий на честь діда міфічний князь отримав би ім’я Ігоря Інгваровича.
Воскресенський літопис повідомляє: «а по Ингваре княжиста дети его Роман, Юрьи, Олег», і в жодних літописах Інгвар Інгварович не згадується. Перший Новгородський літопис повідомляє, що Рязань від Бату-хана захищав Юрій Ігоревич – брат Інгвара Ігоревича.
 |
| Седов О. Пам'ятник Євпатію Коловрату на Поштовій площі в Рязані, 2007 р. |
Або мусимо визнати, що всі літописці брешуть, і лише автор «Повести о разорении Рязани Батыем» перевершив правдивістю базікання соловйових та симон’янш. Щоб пересвідчитися в правдивості «Повісті…», варто ще трохи заглибитися в її деталі.
Зокрема, серед супротивників Батия автор цього твору згадує Всеволода Пронського, який загинув ще в 1208 році, Давида Муромського, що помер 1228 році. Згідно «Повісті…» у битві за Рязань загинув син Інгвара – Олег. Утім літописи повідомляють, що він потрапив у татарський полон під час захисту Коломни в 1237 році, а в 1252-му отримав волю, разом з ярликом на Рязанське князівство. Через 6 років по тому, він підстригся в ченці і помер. Вважається на Рязанщині святим, його пам’ять тамтешні святці вшановують 10 (23) червня.
Оскільки повідомлення «Повісті…» суперечать літопису та традиції Рязанської православної єпархії, то, або хтось з них бреше, або вводять в оману всі згадані джерела. Утримаємось від остаточних висновків, і повернемося до інших повідомлень «Повісті…».
 |
| Поштова марка РФ 2017 р. "О. Седов. Пам'ятник Євпатію Коловрату. Рязань, 2007 р." |
1. Рязань ніхто не захищав, її залога розбіглася і здала місто Батию. Лише пізніше Коловрат зібрав дезертирів, і об’єднав для подальшого опору загарбникам. У цьому випадку виникає питання: чи змогли б учорашні дезертири продемонструвати надзвичайні дива героїзму, змальовані в «Повести о разорении Рязани Батыем»? Якщо могли, чому розбіглися з під оруди князя Олега (Юрія?) Інгваровича, і очунялися лише під проводом боярина Євпатія?
2. Рязань захищала багатотисячна залога, яка не змогла протидіяти десяткам тисяч вояків Бату-хана. За таких обставин лишається не зрозумілим: чим харчувалося величезне військо Батия на околицях міста холодної зими 1237 – 1238 років? Чим годували тьму-тьмущу коней? Як випустили з облоги мінімум пару тисяч військовиків супротивника? І це далеко не вичерпний список питань.
3. Події «Повісті…» вигадані. Цей варіант знімає всі попередні питання.
До цього варто додати, що жодні історичні джерела, крім звісно «Повести о разорении Рязани Батыем», нічого не відають про Хостоврула – шуряка Батия.
 |
| Чернега В. Двобій Євпатія Коловрата з Хостоврулом. |
І поготів не витримує критики, повідомлення «Повісті…», що Батий вшанував полеглого в бою Євпатія, і надав волю усім його вцілілим дружинникам. З історичних джерел відомо, що Чингізиди витинали до ноги всіх, хто чинив їм опір.
 |
| Литвинський П. Загибель Євпатія Коловрата. |
Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!
Немає коментарів:
Дописати коментар