Генерал Залужний — оборонець України

«А тепер ми повертаємо своє.

Ніхто і ніщо не зупинить нас.

Ми обрали шлях воїнів і йдемо вперед.

Весь світ захоплено і з надією дивиться на нас».

Валерій Залужний

 

Валерій Залужний

  Теперішня визвольна війна української нації перетворила багатьох, у минулому мирному житті звичайних людей, на справжніх героїв, які без страху і докору захищають Батьківщину. Про одного з них піде мова сьогодні.
  Його сміливість та рішучість у битві з Росією надихає всіх захисників України. За ним стійко закріпилося звання «Залізний генерал». Його здібності провідника, мужній характер, сталева воля, потужна духовна сила, працездатність, терпіння та рішучість — лише частина якостей, які дозволяють генералу Залужному вести до перемоги справжніх героїв — воїнів Збройних Сил України.
  Після майбутньої перемоги у війні на нашу країну очікують нові випробування. Багаторічна системна криза в Україні підійшла до точки біфуркації. Перемога у війні з Росією звільнить країну від імперської оруди, яка дбайливо плекала систему корупційної олігархії в Україні. Для українців відкриється можливість перейти на новий, більш високий рівень суспільного ладу – до справжньої демократії та правової держави.
  Чи зуміємо ми реалізувати шанс, чи так і залишимося животіти в трясовині олігархії, яка перетворила країну з величезним потенціалом на найбіднішу державу Європи?
  Не відомо. Все впирається у відповідь на запитання: чи здатні ми, громадяни України, обрати та підтримати владу, спроможну здійснити довгоочікувані зміни? Адже досі ніхто з українських можновладців не може похвалитися успішними реформами, подібними до польських чи чеських.
  Війна з Росією продемонструвала, що в українському суспільстві достатньо мужніх та чесних патріотів, які розуміють рівень завдань, що стоять перед країною. Найяскравіший представник нової генерації державних діячів – Головнокомандувач Збройних Сил України Валерій Залужний.
  Особливо варто підкреслити: можливо, він не горить бажанням випробувати сили в царині політики. Але все його життя – зразок державного діяча, яких так потребує українська нація.
  Згадаймо, що в традиційних суспільствах військові не тільки захищали суспільство, а й керували державою. Наприклад, в Індії цілі тисячоліття, від арійського до Британського завоювання, володарювали кшатрії – варна (стан) воїнів.
  Можна пригадати не такі віддалені часи. Про те, як маршал Юзеф Пілсудський відродив та боронив польську державність. Або, як генерал Карл Маннергейм декілька разів очолював оборону Фінляндії, в найважчих битвах з агресивною більшовицькою Росією. Під його керівництвом фінська армія відстояла незалежність у трьох війнах із СССР, його зусиллями вдалося мінімізувати наслідки поразки країни в Другій світовій війні.
  Врахуємо сказане, занурюючись у ключові моменти біографії Залізного генерала.

Валерій Залужний від дитинства до нашого часу

  Валерій Залужний народився у місті Новоград-Волинський 8 липня 1973 року в родині військовослужбовців. Коли він досяг призовного віку, розвалився СССР, тому Валерію не довелося служити в армії Совдепу. Вищу освіту здобув у незалежній Україні, уникнувши згубного впливу тоталітарної комуністичної пропаганди.
  З відзнакою закінчив 1997 року загальновійськовий факультет Одеського вищого командного училища. Незабаром, без будь-якої протекції Залужний пройшов усі ступені військової служби: від командира навчального взводу до командира батальйону.
  У 2007 році здобув другу вищу освіту в Національній академії оборони. Після чого отримав призначення на посаду начальника штабу 24-ї окремої механічної бригади.
  З 2009 по 2012 роки командував 51 окремою механізованою бригадою. У 2014-му закінчив Національний університет оборони України імені Івана Черняхівського. Тоді ж отримав нове призначення – захищати Батьківщину від гібридної агресії, розв'язаної проти України Російською Федерацією.
  Залужного призначили заступником командира сектору «С», у районі Дебальцево, одної з найгарячіших точок тієї військової кампанії. У цьому невеликому містечку знаходиться важливий залізничний вузол, через нього проходять дві міжнародні траси: Харків – Бахмут – Ростов-на-Дону та Донецьк – Луганськ. Можливо, саме тоді, під час запеклих боїв Залужний остаточно переконався в необхідності реформувати українську армію, підняти її боєздатність до найвищих світових стандартів.

Головнокомандувач ЗСУ генерал Валерій Залужний (праворуч) з ізраїльським винищувачем дронів EDM-4S Skyweeper у руках

  У складних обставинах йому вдалося досягти певних успіхів, за що у серпні 2017 року отримав звання генерал-майора та посаду начальника штабу – першого заступника командувача військ оперативного командування «Захід» Сухопутних військ України.
  Наступного року його призначили начальником Об'єднаного оперативного штабу ЗСУ та першим заступником Командувача об'єднаних сил. Під його командуванням українська армія звільнила розташоване недалеко від окупованої Горлівки селище Південне, очистило від агресора кілька населених пунктів, просунулося вперед у районі Волновахи. Наприкінці 2019 року Залужному очолив Оперативне командування «Північ».
  Незважаючи на велику зайнятість, бойовий генерал навчався не тільки на полі бою. У грудні 2020 року Острозька академія надала йому ступінь магістра з міжнародних відносин. Окрім української та московської Залужний вільно володіє англійською мовою.
  27 липня 2021 року Президент України призначив Валерія Залужного Головнокомандувачем Збройних Сил України. Одне з перших розпоряджень на новій посаді — дозвіл українським бійцям відкривати вогонь по ворогу без узгодження з вищим керівництвом. Одразу після призначення він заявив, що вважає пріоритетом перехід української армії до стандартів НАТО. Його бачення реформ не обмежилося переозброєнням армії та зміною методів ведення війни.
  «Ключове тут – принципи. Насамперед зміни мають відбутися у світогляді та ставленні до людей. Я б хотів, щоб ви повернулися обличчям до людей, до своїх підлеглих. Моє ставлення до людей не змінювалося протягом усієї моєї служби».
  Завдяки проведеній модернізації та досвіду, отриманому під час спільних навчань з НАТО, навесні 2022-го українська армія дала відсіч ворожій навалі на півночі країни, захистила столицю України, зупинила московський наступ, а згодом перейшла в успішний контрнаступ на Слобожанщині. Проведені перетворення в армії уможливили стрімкий контрнаступ ЗСУ у вересні 2022 року, і дозволили за два тижні звільнити територію площею понад 6 тисяч квадратних кілометрів.
  В інтерв'ю американському виданню Politico Залужний висловив упевненість, що до армії України прийшли нові люди, не пов'язані догмами та стереотипами із совковим минулим. Армія вже не повернеться до стандартів СССР, цього не допустить українське суспільство. Журналісти назвали Валерія Залужного «найяскравішим представником нового покоління українських військових, які змогли подолати авторитарне радянське минуле».
  24 серпня 2021 року йому надали звання генерал-лейтенанта. Коли у вересні того року РФ та Білорусь розпочали спільні військові навчання, Валерій Залужний реально оцінив загрозу та сказав, що Україні слід готуватися до широкомасштабного вторгнення.
  За місяць до початку потужної навали армії РФ він заявив, що сподівається на успіх дипломатії країн НАТО в запобіганні повномасштабній війні, але Україна має готуватися до боротьби, бо воювати замість нас ніхто не буде. Він додав, що для військовослужбовців Перемога прийде в день, коли Україна повністю відновить територіальну цілісність, очиститься від окупантів і на рідній землі припинять гинути українські солдати.

Генерал Залужний про Перемогу

  Реформа армії залишилася далекою від завершення, але навіть такий обсяг перетворень виявився рятівним для нашої Батьківщини. Увечері 24 лютого, після початку повномасштабного вторгнення московських військ в Україну, генерал-лейтенант Залужний заявив: «бліцкриг у росіян не вдався, вмиваються власною кров'ю».
  4 березня 2022 року Валерій Залужний отримав найвище військове звання генерала. Оцінюючи події перших днів війни, Головнокомандувач ЗСУ сказав, що московство зазнає таких втрат «яких воно ніколи не бачило і не могло уявити».
  На початку квітня 2022 року авторитетне американське видання Politico опублікувало великий матеріал про Валерія Залужного, назвавши його за силу характеру та принциповість «Залізним генералом». Українські та світові ЗМІ підтримали ініціативу, і звання «Залізний генерал» чіпко закріпилося за Головнокомандувачем Збройних Сил України.
  30 квітня 2022 року в розмові з головою об'єднаного комітету штабів США генералом Марком Міллі, генерал Залужний ще раз наголосив на необхідності для української армії переходити на стандарти НАТО в усьому, включно з озброєнням.
  3 травня 2022 року журнал Time оголосив генерала Валерія Залужного одним із сотні найвпливовіших людей планети.
  Заслужене визнання досягнень не запаморочили голову Залізному генералу, відсутній навіть натяк на зіркову хворобу. Він не часто дає інтерв'ю і не прагне хизуватися на екранах телебачення.
  Влада та слава не зіпсували його. Люди близько знайомі з Головнокомандувачем ЗСУ, колеги по службі, говорять про його високі особисті якості, гуманне ставлення до військовослужбовців. Зазначають, що нове звання та високі посади для нього не самоціль, а інструмент для перетворення української армії.
  Залужний одружений, виховав двох дочок. Старша, як і батько, обрала військову службу, молодша готується стати лікарем. В одному із інтерв'ю, Залізний генерал зізнався, що відчуває миті справжнього щастя у спілкуванні із сім'єю та близькими родичами.
  У січні 2023 року генерал Залужний отримав у спадок 1 мільйон доларів від українця, громадянина США Григорія Степанця. Всю отриману суму Залізний генерал пожертвував на потреби української армії. Знаменно, що сам Залужний не розголошував факти власної благодійності. Світ дізнався про безкорисливий вчинок генерала з матеріалів одного з провідних американських видань The New York Times, що отримало інформацію з власних джерел.
  Висловлювання Залужного влучні, лаконічні, чудово передають його світогляд і збігаються з реальними справами.
  «Як би важко нам не було, але вже точно не буде соромно».
  «Ми не маємо права залишити цю війну у спадок нашим дітям».
  «Ціною життів кращих ми виборюємо право говорити рідною мовою, бути українцями, визначати своє майбутнє. Українська мова – це мова наших батьків і дітей. Мова нашої Перемоги».
  «Знаючи те, що я знаю про росіян не з чуток, наша перемога не буде фіналом. Наша перемога стане можливістю перевести подих і підготуватися до наступної війни».

Генерал Залужний

  Вся наявна інформація характеризує генерала Валерія Залужного як державного діяча, вкрай необхідного Україні. Сказане зовсім не означає, що Залізний генерал залишить армію, щоб модернізувати країну. Можливо, подібний сценарій не входить до його планів.
  Війна розкриває найкращі якості багатьох бойових генералів, офіцерів, простих солдат, волонтерів, героїв опору на окупованих РФ територіях. Ці люди неодноразово виявили мужність і шляхетну безкорисливість у реальних справах, здійснених не заради влади, слави чи грошей. Не про всіх ми поки що знаємо, але правда про їх подвиги відкриється свого часу.
  Після Перемоги багато хто з них знову піде рятувати Вітчизну, цього разу від породженої пануванням злодійкуватої олігархії тривалої системної кризи, що довела країну до злиднів.
  Не варто побоюватися, що, обійнявши владу, військові встановлять режим кривавої хунти. Споконвіку провідну верству суспільства становили воїни. Згадаймо наших легендарних князів та бояр, славних гетьманів та козаків.

  Усі вони професійні воїни. Багато з їх діянь дотепер викликають у нас, нащадків, захоплення та гордість.
  Пригадаємо досвід інших країн. Генерал Шарль де Голль організував опір гітлерівській навалі, згодом відновив зруйновану війною Францію. Завдяки його генію країна позбулася колоній, трансформувалася з імперії в демократичну республіку. Навіть відмовившись від статусу великої колоніальної імперії, невеличка європейська країна зберегла величезну вагу в світовій політиці.
  Генерал де Голль змусив рахуватися з Францією обидві тогочасні наддержави: США та СССР. Як приклад згадаємо, що через дії Президента Франції, США відмовилися від прив'язки долара до золотого стандарту. А в СССР національне свято капіталістичної країни, день взяття Бастилії, відзначали нарівні з пам'ятними датами комуністичних країн-сателітів.
  Генерал Пак Чон Хі відзначився в боях Корейської війни 1950 — 1953 років, приборкав могутню південнокорейську олігархію, й ініціював курс реформ, що перетворили злиденну Південну Корею на одну з найбільш економічно успішних країн світу.
  Генерал Августо Піночет врятував Чилі від комуністичної диктатури з кривавим червоним терором. Генералісимус Чан Кайші вберіг Тайвань від великих стрибків, культурної революції та маоїзму. Завдяки отриманій владі військові цих країн здійснили реформи, що перетворили відсталі Чилі та Тайвань на економічно розвинені держави.
  Подібних прикладів можна навести багато. З історичних екскурсів слід засвоїти головний урок: навчитися відрізняти людей, які прагнуть відродити та розвинути країну, від тих, хто йде у владу заради особистого збагачення.
  Головне – оцінювати політика не лише за привабливими обіцянками, але враховувати його реальні справи. Зрозуміти, хто за ним стоїть. Чи не причетні він, його соратники та інвестори до фактів корупції, розкрадання бюджету чи зради Батьківщині.

  Цікавтеся, оцінюйте, думайте. Від цього залежить майбутнє нашої країни на багато десятиліть уперед. На кожному з нас лежить відповідальність за країну, за майбутнє наших дітей та правнуків.

Версія ютуб-каналу "hrendyabliki"

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!