Міфи Московії: героїчний перехід Суворова через Альпи 

 

Коцебу А. Перехід армії Суворова через Сен-Готард 13 вересня 1799 року

  Московська пропаганда подає генерала Олександра Суворова як звитяжного полководця, який воював «не числом, а вмінням». Насправді, більшість перемог Суворов отримав над повстанцями проти Російської імперії. Практично всі його звитяги – подвиги карателя.

Норблін Я. Портрет А. Суворова з натури. 1795 р.

  Деякі досягнення генерала-карателя Суворова московські історики згадують неохоче: різанину в Празі та перемоги над кепсько підготованими для ведення бойових дій польськими конфедератами, геноцид ногайців та перемоги регулярної армії Суворова над погано озброєними ногайськими повстанцями, депортацію християнського населення Криму, функцію тюремного конвоїра козацького провідника Омеляна Пугачова.

Куше Ф.-Л. Суворов генерал-аншеф війська російського імператора

  Охоче згадують війну з турками та героїчний штурм Ізмаїла. Замовчуючи при цьому, що вже протягом тривалого часу Османська імперія перебувала в глибокій системній кризі.
  Розпад тимарної системи землеволодіння спричинив занепад сільського господарства – економічну основу Блискучої Порти. Через це імперія Османів відчувала хронічний дефіцит бюджету, а отже – переживала серйозну соціально-економічну кризу, яка породжувала технічну військову відсталість. Наприклад, відомі випадки використання мармурових ядер, зброї XVІ століття, для гармат у XVIII сторіччі!
  Усе це на тлі безмежної корупції. За хабарі призначалися «вправні» полководці, спроможні хіба що занапастити армії та ескадри. Пригадаємо бакшиш Великому візиру, що врятував армію Петра І від повного знищення на річці Прут.

Левицький Д. Портрет Александра Суворова. 1786 р.

  Військовий геній Суворова позначився в усій красі у війні з європейською армією, яка за бойовими та технічними параметрами не поступалася царському війську. За цих умов де й поділася суворівська військова геніальність!
  Йдеться про італійський та швейцарський походи Суворова та його зіткнення з армією революційної Франції під проводом генералів Моро та Массени.
  До складу французького війська входили зовсім не елітні підрозділи. Левову частку армії становили іноземні частини: швейцарці, італійці, голландці. Московсько-австрійська коаліція мала значну перевагу в чисельності та озброєнні. Завдяки цій перевазі Суворову вдалося отримати перемоги при Адді, Требії та при Нові.
  У битві на річці Адді генерал Шерер розтягнув 28 тисяч бійців французької армії на 100 кілометрів фронту, чим скористався Суворов, з 48 тисячами московсько-австрійського війська. У бойовому зіткненні французи втратили близько 2,5 тисяч загиблими та пораненими, війська коаліції – понад дві тисячі.

Ск'явонетті Л. Битва при Адді 27 квітня 1799 року

  Командування французьким військом перейняв генерал Моро, який згуртував армію в районі Вапріо – Кассано, але з огляду на загрозу оточення переважними силами ворога, віддав наказ відступити.
  Битва на річці Треббія відбулася зі схожими наслідками: армія Макдональда зберегла основні сили та відступила, московсько-австрійській коаліції не вдалося здобути вирішальної переваги над французьким військом.
  Варто зауважити, що на боєздатність французької армії вельми впливала політична ситуація у Франції.
  Навесні 1799 року відбулися вибори, на яких перемогу отримали «справжні республіканці», які запровадили низку змін, що спричинили в суспільстві побоювання повернення якобінського терористичної диктатури. На цьому тлі більшість французьких генералів застигло у вичікуванні, уникаючи рішучих бойових дій, згадуючи, як якобінці страчували полководців, що зазнали поразки.
  Нерішучістю військового керівництва французьких військ московсько-австрійська коаліція і Суворов, завдячують успіхам в Італії, зокрема окупацією північно-італійських міст.

Грин В. Фельдмаршал граф Суворов-Римникський. Зображення з портрету Суворова лейтенанта Карачаївського полку Фрікса. Мілан, травень 1799 р. 

  У битві при Нові Суворов зміг вдало використати помилки генерала Моро, і завдав поразки французькій армії. Але остаточно розтрощити військо Франції не вдалося, воно відступили в генуезьку Рив'єру. Генерали Революції уникнули нищівної поразки та зберегли боєздатну армію, і це за умов нестачі боєприпасів та інших ресурсів у французькому війську! Бойові дії перекинулися у Швейцарію.
  Історія знає багато випадків, коли полководець вигравав усі битви, крім вирішальної, і зазнавав повної поразки у війні. Найвідоміший приклад – Ганнібал. І навпаки, військова кампанія могла складатися невдало, але кінцевий успіх забезпечував перемогу у війні, як це сталося з Джорджем Вашингтоном.
  Успіхи італійської кампанії створили в Суворова ілюзію можливості остаточної перемоги. Союзники розділилися, щоб оточити французьку армію з трьох боків: австрійським військом, корпусом Римського-Корсакова та частинами на чолі з самим генералом-карателем.

Коуз Дж. Великий Усепожирач! Виверження, або Французька яловичина надто гаряча для ведмежого шлунку. 29 жовтня 1799 р.

  Французи розгадали план супротивника, розбили австрійців та Римського-Корсакова, а Суворова затримали на марші через Альпи. Ситуація змінилася – той хто хотів оточити, сам опинився під загрозою оточення.
  Щоб уникнути лещат між двома французькими арміями, Суворов дременув манівцями, тобто гірськими стежинками. Втеча отримала назву «героїчний перехід Суворова через Альпи». «Великий полководець» кинув увесь обоз, гармати та поранених. Під час переходу загинуло більше шести тисяч московських вояків.

Суріков В. Перехід Суворова через Альпи в 1799 році. 1899 р.

  Як сказав 35-й Президент США Джон Кеннеді: «У перемоги тисяча батьків, поразка завжди сирота». Московські історики дотепер покладають відповідальність за провал Швейцарського походу то на австрійців узагалі, то особисто на начальника австрійського Генштабу полковника Вейротера. Але жодне з цих обвинувачень не підтверджують неспростовними доказами.
  Клаузевіц вбачав причини поразки московсько-австрійської коаліції в нездатності «спочатку об’єднатися, потім бити». Наполеон вважав енергійні дії генерала Андре Массени, який розбив війська супротивника поодинці, запорукою успіху всієї Швейцарської кампанії.
  Після «від’ємного успіху» коаліції, цар Павел поквапився зробити радісну мармизу, попри кепські обставини, оголосив втечу суворовської армії блискучою перемогою московської зброї, та надав Суворову звання генералісимуса.

Гілрей Дж. Фельдмаршал граф Суворов-Римникський. 23 травня 1799 р.

  Подальші події засвідчили повний крах московсько-австрійської коаліції. Австрія та Росія залишили Італію та Швейцарію. Втрати корпусу Суворова становили близько третини особового складу, Римського-Корсакова – понад половину. Цар відправив «переможця» до його маєтку, де Суворов незабаром сконав, як оповідають, у великому смутку.

Чапмен Дж. Генерал Суворов

  Павло вирішив замиритися з Францією, уклав угоду з Наполеоном про спільні бойові дії проти Англії. Під час приготування до Індійського походу імператор Павел загинув від рук власних гвардійських офіцерів.
  Попри провальні наслідки, московство досі згадує Альпійський перехід Суворова як велику перемогу, повторюючи, при цьому, мантру: «Я помню! Я нажрусь!».

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!