Опанас Середин-Сабатин – Архітектор Його Величності короля Кореї  

  Московська окупаційна влада нищила в Україні все українське. Тисячі діячів науки та мистецтва закатували сталінські посіпаки за належність до нашої культури. Тих, кого вбити не було можливості, оголошували "русскими".

  Пригадаймо хоча б Корольова, Скліфосовського,  Гіляровського, Гоголя, Маяковського, Чехова...  Одна з постатей, украдених з нашої історії: Опанас Іванович Середин-Сабатин – архітектор Його Величності Короля Кореї Коджона.

Опанас Іванович Середин-Сабатин (1860 - 1921)

  Опанас Іванович, корейці звали його Саль Пхачжон (варіанти: Пхаджин, Пхарьон) – своєрідний український Колумб у Кореї, перший українець, і підданий Російської імперії, на службі корейського монарха.

  Перший українець, який потрапив до Центральної Кореї, один з тридцяти перших європейців, що працювали на  цю державу, батько першого народженого в тій країні європейця. Середин-Сабатин перший, і останній, європейський Головний Архітектор короля Кореї.

  Прихильність короля Коджона мала причиною не тільки особисту обдарованість пана Опанаса. Завдяки Середин-Сабатину світ дізнався подробиці  вбивства дружини Коджона –королеви Мін. Про це трохи згодом.

  На жаль про цю видатну людину збереглося дуже мало відомостей. Основне джерело – біографія написана сином, Петром Середин-Сабатиним, що мешкав у місті Курган у Південному Сибіру. До речі, пан Петро – перший народжений у Кореї європеєць.

Біографія Петра Середин-Сабатина

  "Дід (Іван Васильович Середин-Сабатин), батько мого батька, походив з дворянського роду (поміщик Полтавської губернії, що розорився), жив у м. Лубни, де мав нерухоме майно. Від когось я чув, що буцімто ми мали якийсь герб у вигляді щита з дев'ятьма списами чи стрілами. Перша дружина його, тобто мати мого батька, Опанаса Івановича, була простою українською жінкою, що походила із запорізьких козаків.

  Вважаю ж я себе українцем за національністю, оскільки Україна була батьківщиною мого отця, і, як я пам'ятаю, в ньому домінувало все українське: виглядом кажуть, вимовою та рисами свого характеру він був типовим справжнім козаком.
  Коли батькові було 14 літ, бачачи, як з ним кепсько поводилася мачуха, взяв його дядько та віддав до Миколаївського морського училища, яке батько мій і скінчив, став штурманом дальнього плавання. Як штурман він потрапив на Далекий Схід, де в 24 роки полишив море й прожив більшу частину свого життя в Кореї, Китаї та Примор'ї.  
  Батько мій був ... самоуком, оскільки первісно в нього, ймовірно, не було навіть повної середньої освіти; здається він закінчив лише морехідні класи; був рік у Петербурзькій академії мистецтв..." 
  У Кореї Середин-Сабатин опинився 17 вересня 1883 року. Через пару місяців він створив свій перший проект – будинок морської митниці . Наступного року спроектовано та розпочато будівництво московської дипломатичної місії в столиці Кореї місті Чондон. На жаль, ця споруда зруйнована в часи Корейської війни 1950 – 1953 років.

Московська дипломатична місія в Сеулі. Судячи з величезної кількості прапорів - світлину зроблено під час проживання в ній короля Коджона.

  Пан Опанас створив перший у Кореї парк західного типу (1888 рік). Відпочивати в ньому могли всі охочі. До цього корейські парки розташовувались виключно біля палаців можновладців. Парк Свободи в місті Ічхон існує дотепер.

Перший корейський громадський парк, м. Інчхон (1884)

  У середині 1893 року Середин-Сабатин отримав посаду "шляхетного свідка", разом з американським генералом Даєм, у головному королівському палаці Кьонбоккун. Король Коджон запросив "людей Заходу", щоб убезпечитися від можливих японських провокацій.

Король Кореї Коджон (1863 - 1907)

  Середин-Сабатин дійсно став головним свідком злочину японців проти королівської родини. Королівська влада Кореї до японо-китайської війни 1894 – 1895 років, знаходилася під сильним впливом Китаю. Після перемоги Японії у війні, королева Мін, дружина Коджона, стала на заваді японській експансії в Корею, шукаючи підтримки у Москви.

Королева Мін (1866 - 1895)

  Вранці 8 жовтня 1895 року група "найманих мечей" (японські військові та корейські злочинці) увірвалися до палацу Кьонбоккун, розігнали охорону та вбили королеву Мін у її власній спальні, в присутності "шляхетних свідків" та королівських слуг.
  Королеву порубали мечами, а потім спалили тіло в палацовому парку. Буквально через кілька годин після смерті королеви Середин-Сабатин дав письмові свідчення московському повіреному в Кореї Веберу. Звіт пана Опанаса до сьогодні головне джерело інформації про ту трагедію. Через небезпеку, захищаючи власне життя Середин-Сабатин виїхав до Китаю, та врешті, повернувся до Кореї.
  Король Коджон протягом року, з 12.02.1896 по 20.02.1897, переховувався в московській дипломатичній місії. За цей час головний архітектор Його Величності Середин-Сабатин побудував, на зібрані корейським народом кошти, Ворота Незалежності (Тонніммун) у місті Хансон. Споруда у вигляді Тріумфальної Арки символізувала звільнення Кореї від багатовікового китайського панування, якому поклала край японо-китайська війна 1895 – 1896 років.

Арка Незалежності (Тонніммун) у місті Хансон 

  Король вирішив побудувати новий палацовий комплекс Кьонунгун, у котрому Середин-Сабатин створив п'ять споруд європейського типу: "Павільйон утихомиреного споглядання", "Палац гідності та ласки", "Павільйон дев'яти досягнень", "Альтанка зеленого бамбуку", "Палац проникаючого світла".

  До наших часів зберігся лише "Павільйон утихомиреного споглядання" – де Коджон, який наприкінці 1897 року проголосив себе імператором, відпочивав або приймав західних дипломатів.

Павільйон утихомиреного споглядання

Павільйон утихомиреного споглядання. Фрагмент

  На початку ХХ століття англійцям удалося посилити вплив на корейського монарха. У зв'язку з цим закінчилася придворна кар'єра Середин-Сабатина. Він переїхав у місто Інчхон, де створив Дипломатичний клуб та перший європейський готель у Кореї – "Зонтаг". Готель, на відміну від Дипломатичного клубу, не зберігся до нашого часу.

Готель "Зонтаг"

  Після початку московсько-японської війни 1904 - 1905 років, Опанас Середин-Сабатин за нез'ясованих причин полишив дружину та чотирьох дітей, переїхав до Владивостоку, де кілька років працював у часописі "Дальній Восток". Інформація про подальшу долю колишнього архітектора Його Величності відсутня. Не відомо навіть де він помер і похований, знаємо лише рік смерті – 1921.  

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!