Пенсії в СССР

 

Старих у нас шанують! Плакат СССР.

  Симпатики Совдепу невтомно розповсюджують чутки про величезні пенсії в СССР, про ніжну турботу комуністичної партії до всіх, хто втратив працездатність. Але, як сказав Сталін: «Не так это было, совсем не так».

Пенсії Російської імперії

   У Російській імперії взагалі не існувало виходу на пенсію по досягненню певного віку. Натомість існувала пенсія за вислугою літ, яка надавалася всім чиновникам включеним у Табель про ранги, а також працівникам казенних промислових підприємств і залізниць.
  Решта населення, тобто переважна більшість підданих імперії, у похилому віці мали сподіватися на допомогу рідних або благодійних установ.
  Розмір пенсійного забезпечення визначався строком служби: повний посадовий оклад виплачувався за 35 і більше років бездоганної служби, за менший термін служби нараховувалася певна частина окладу. Розмір пенсії визначався раз і назавжди і оскарженню не підлягав.
  Пенсії могли позбавити за злочини, дуель, прийняття чернечого чину, виїзд на постійне проживання за кордон. Якщо провина була не тяжкою, пенсійне забезпечення могли відновити за поданням на царське ім’я, у вигляді найвищої милості, чи дозволом наново заробити пенсіон подальшою бездоганною службою.
  У разі смерті чиновника, крім випадків загибелі на дуелі, вдова і діти покійного продовжували отримувати його пенсію в повному обсязі.
  Ще раз підкреслимо: селяни, підприємці, духівництво, працівники приватних підприємств, колишні рядові солдати царського війська, не мали жодного пенсійного забезпечення від царя та його імперії.

У часи Леніна і Сталіна

  Одразу після більшовицького перевороту 1917 року ситуація тільки погіршилася – пенсії зникли як явище.
   Щоправда, VI Всеросійська конференція РСДРП 1 листопада 1917 року ухвалила урядову постанову, яка гарантувала соціальний захист інвалідам, непрацездатним та вдовицям. Утім, в цю категорію потрапляли лише палкі прихильники «диктатури пролетаріату», які отримали інвалідність у боротьбі за її утвердження, а також вдовиці загиблих партробітників.
  У середині 1920-х пенсію за вислугу почали отримувати військовики Червоної армії та флоту. Усі інші категорії населення могли розраховувати хіба-що на пенсію за інвалідністю. Її оформлювали лише протягом двох років після нещасного випадку чи хвороби, з подоланням бюрократичних перешкод та відвертого хамства комуністичних чиновників.

Документи потрібні для оформлення пенсії. Плакат СССР.

  З робітничого класу, першими право на пенсію за віком отримали працівники текстильної промисловості – постановою від СНК від 5 січня 1928 року.
  Трохи більше ніж через рік право на пенсію надали робітникам важкої промисловості та транспорту. Чоловіки могли розраховувати на пенсію по досягненню 60 років, за умови стажу роботи не менше 25 років. Для жінок усі терміні знижувалися на 5 років.
  Взірцем для комуністичної пенсійної системи слугувала модель запроваджена в Німеччині XIX століття канцлером Отто фон Бісмарком. Тоді, за статистикою, в німецькій родині, чоловіки, у середньому, були старші своїх дружин на п’ять років, звідси і вивели розрахунки пенсійного віку.
  Наприкінці 1920-х років середня тривалість життя в Україні становила 45 років для чоловіків, та 49 – для жінок. Нагадаємо: пенсійний вік для працівників певних галузей промисловості, починався, відповідно, з 60 та 55 років.
  Розмір пенсій для простих робітників –  кілька десятків рублів. Вижити на такі суми без допомоги рідних, або жебракування, було не можливо. Тому, комуністична пропаганда розповідала, що діти повинні дбати про своїх літніх батьків, бо держава займалася важливішою справою – організацією світової революції.

Піклуватися про пенсії - справа кожного. Плакат СССР

  У 1932 році право на пенсію за віком отримали працівники всіх промислових підприємств СССР. З 1936 року на пенсійне забезпечення могли розраховувати й службовці. Колгоспники так і не дочекалися від Сталіна державної пенсії.
  Постановою 1935 року пенсії колгоспникам могли виплачувати лише їх колгоспи, і то не всі. Тільки за умов прийняття на загальних зборах колгоспників відповідного рішення, правління мало право створити пенсійний фонд, куди відраховувалося не більше 2% від валової продукції колгоспу.

Від Хрущова до Горбачова

  В липні 1956 року прийнятий закон СССР «Про державні пенсії», який підтверджував право на пенсію для робітників і службовців. Чоловіки могли вийти на пенсію по досягненню 60 років і за наявності трудового стажу 25 років, жінки – відповідно у 55, зі стажем 20 років.
  Мінімальна пенсія визначалася розміром 50 рублів, максимальна — 120. Для порівняння: кілограм хліба коштував 1 рубль, 1 кілограм м’яса – від 12 до 18 рублів, пара черевик – 150 – 250 рублів. Слід зауважити, що після грошової реформи 1961 року, номінальна вартість цих «грошей» зменшилася в 10 разів.

Ми впевнені у завтрашньому дні! Плакат СССР.

  За особливі заслуги перед комуністичним режимом призначалася персональна пенсія: до 200 рублів пенсіонерам союзного значення, до 120 – республіканського, і до 60 – місцевого.
  Творчій інтелігенції пенсії нараховувалися або за середнім розміром зарплатні чи гонорару за останні 12 місяців роботи, або за будь-які 5 років з 10 літ, що передували пенсії. Право на пенсії отримували навіть працівники релігійних організацій.
  Пенсії колгоспникам режим Хрущова призначив буквально в останні місяці свого існування. 15 липня 1964 року прийнятий Закон СССР «Про пенсії і допомогу членам колгоспів», за яким колгоспникам гарантувалися пенсії за інвалідністю, віком та втратою годувальника.
  Закон мав дискримінаційний характер. Величина трудового стажу не відрізнялася від подібного для промислових робітників, а ось пенсійний вік починався пізніше: з 65 років для чоловіків і 60 – для жінок. Тільки в 1968 році комуністичний режим зрівняв пенсійний вік колгоспників з іншими категоріями пенсіонерів СССР.
  Без дозволу голови колгоспу пенсіонери не могли змінити місце проживання, бо пенсію, як і раніше, виплачувала не держава, а колгосп. Колгоспні пенсії вражають мізерністю: менше в 3,5 рази ніж у колишніх працівників промисловості. Більшість пенсіонерів колгоспників отримували мінімальну пенсію в 12 рублів = вартість трьох півлітрових пляшок горілки.
  В 1980 році мінімальну пенсію колгоспникам підняли до 28 рублів. Тільки за Горбачова, в 1985 році, мінімальна пенсія колгоспників зрівнялася з мінімальною пенсією працівників промисловості.
  У роки комуністичної диктатури більшість населення СССР позбавили права на гідну старість. Розмір пенсії не перевищував 25% середньої зарплатні у промисловості, і лише в останні роки існування СССР сягнув половини заробітку працівника. Якщо переважна більшість працівників перебивалася «від получки до получки», то що вже казати про пенсіонерів?

Порівняння життя в СССР та РФ. Сучасна карикатура.

  В часи комунізму пересічній людині жити на одну пенсію було проблематично, якщо взагалі можливо.

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!