Де живе баба Яга?

Васнецов В. Баба Яга

  Щоб зрозуміти це, варто придивитися до опису її житла. Ось як замальовується оселя баби Яги в казці «Царівна Жаба» записаної в XIX ст. в місті Гадяч на Полтавщині (Рудченко – С. 105. Докладніша інформація про джерело в списку використаної літератури).

  «От так і зайшов (Іван-царенко) уже аж у тридесяте царство. Аж стоїть хатка на курячій ніжці, очеретом підперта, а то б розвалилася... Він увійшов у ту хатку — аж на печі лежить баба-яга, костяна нога, ноги на піл відкидала, голову на комин поклала».

  Впадає в око малий розмір домівки Яги: її ноги лежать на підлозі, голова – на комині. Невеличкий розмір домівки вказує на те, що жінка перебуває в домовині (Пропп. – С. 162).

Семирадський Г. Похорон знатного руса в Булгарі

  На теренах стародавньої України поховання відбувалися: шляхом спалення померлих на кораблях, згадується в Ібн Фадлана, спалення на багатті з подальшим похованням в могильних камерах, покладання трупів у могильні камери перекриті кам’яними плитами, поховання в дерев’яних зрубах (могила біля Десятинної церкви), або поховання в дерев’яних домовинах (Житомирський курганний могильник). У будь якому разі оселя померлої (померлого) може розглядатися як її останній дім (звідси – домовина).

  На те, що Яга – небіжчиця, вказує її кістяна, тобто позбавлена м’яких тканин, нога (Пропп. С. 163). В неукраїнських варіантах казки відзначаються й інші ознаки баби Яги як мерця. Сліпота – вона не бачить героя, лише відчуває його «дух». І цей дух їй неприємний. Бо померлим запах живих не подобається так само, як живим запах тління (Пропп. С. 158).

Угланов О. Святилище лісу

  Баба Яга належить до світу мертвих, більше того, вона  – поводир померлих у царство смерті. На це вказують напучування, які вона дає герою, аби він зміг виконати свою місію в царстві смерті. Оселя баби пояснює поширене уявлення, про ворожість Яги до дітей, викрадення та поїдання їх, як у казці «Телесик», де цю роль відіграє повний відповідник баби Яги – Стара Змія.

  Повернення від Яги вимагає знання героєм певних ритуалів. Вони згадуються  в іншій казці – «Баба Яга», записаній на Полтавщині.

  «Дівчина швидко знайшла голку, нитку і давай тікати. Тільки вийшла на поріг, а там кіт сидить, очі видряпати хоче. Вона дала йому кусок шинки, він її і пустив. Побігла вона далі, а там береза. Дівчина її підв’язала, і пропустила береза її. Пішла далі, а там ворота скриплять і не пускають. Дівчина помазала їх олійкою, вони і пропустили».

  Не важко помітити в цих діях обряд жертвопринесення. шинка для кота – тварини, яку пов’язують з потойбічним світом, і кроплення (змащення) воріт, які випускають дівчинку до світу людей.

Корольков В. А. Ягая Баба

  Українські перекази пов’язують березу зі смертю. В казці «Береза» розповідається, як невістка не витримала цькування свекрухи й обернулася на березу. Її чоловік, за намовою матері-свекрухи, хотів зрубати березу, упізнав у ній свою дружину, та з горя перетворився на дуб.

  Звернімо увагу: в казці жінка помирає завчасно, до відведеного їй Богами і долею терміну. Тобто за всіма ознаками являє собою заложного (злого) мерця. Ця паралель дає змогу припустити, що підв’язування берези в казці «Баба Яга» – обряд, що має на меті здобути прихильність ворожих до живих людей злих духів (заложних мерців).

Василина. Мара

  Ймовірно, відвідини баби Яги – шаманська подорож у потойбіччя. Шаман – посередник між потойбічним світом духів, у тому числі між померлими і живими людьми. Це не якийсь пройдисвіт на кшталт сучасного Григорія Грабового, а мандрівник у духовний світ. Спілкування зі світом померлих здатність винятково людська, не притаманна іншим земним істотам: тваринам і рослинам.

  Подорож у світ духів починалася з оселі баби Яги. І здійснити цю мандрівку до снаги лише людині наділеній непересічною духовною силою. Якщо давньогрецька міфологія знає всього лише двох героїв, що змогли здійснити мандрівку до світу мертвих, і повернутися до живих: Орфея та Геракла, український фольклор знає таких героїв набагато більше: Котигорошка, Івана-царенка, Телесика, дівчинки з казки «Баба Яга» та багатьох інших.

Використана література

1.    Рудченко І. Народныя южнорусскія сказки / випуск 2.– К.: 1870.

2.    Пропп В. Исторические корни волшебной сказки. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1986.

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!