Особливості національного гумору

 

Мушкетери Російської імперії. Друга половина 18 століття.

Текст не бажано читати людям без почуття гумору.

  У кожного народу гумор специфічний, з притаманними національними рисами. В цьому легко переконатися при ознайомленні зі сприйняттям жартів тим, чи іншим, народом. Наприклад, московство може вважати серіал «Скоти» «Свати» дуже дотепним, а в українства він викликатиме лише огиду.
  Лист запорожців до турецького султана, чудово віддзеркалює вдачу українських козаків. Сам лист, вірогідно, лише жартівливий витвір козацьких писарів, або навіть українських письменників пізніших часів.

Рєпін І. Запорожці пишуть листа турецькому султану. 1880 - 1891 р.

  Оскільки всі версії листа запорожців легко знайти в Інтернеті, наводити їх не будемо.
  Не автентичність текстів довести доволі легко – жоден дипломатичний лист козацтва не містив подібних зворотів та лексики. До того ж, справжні документи козацької дипломатичної служби відомі лише в одній редакції, на відміну від листа султану. І тим не менше, лист запорожців чудово характеризує українську ментальність.
  З точки зору національного гумору, цікаво оцінити наступний наказ одного з підрозділів збройних сил Російської імперії початку 19 століття. Відзначимо, що шефом полку (почесним командувачем) за десятиліття до описуваних подій, з 17 грудня 1796 по 27 січня 1797 років, був генерал-каратель Суворов.

Мушкетери Російської імперії, 1774 рік.

  Полк брав участь в окупації та розділі Речі Посполитої, загарбницьких війнах на Кавказі. Назва з піхотного на мушкетерський змінена в 1796 році, а 1811 полк знову отримав назву піхотного.
  «Балы, красавицы, лакеи, юнкера». Начебто віднайдений у Ковенському архіві наказ, пов’язаний з подібними «вечірками», приніс полку заслужену славу. Текст наводиться мовою оригіналу.

  «Приказъ по Суздальскому Мушкетерскому полку № 372.

Ковно. 20 августа 1807 г.

  По случаю назначеннаго сего числа у польскаго князя Сангушского бала и приглашенiя на таковой всѣх штабъ и оберъ-офицеровъ ввереннаго мне полка, предписываю принять къ руководству и непрѣменному исполненію слѣдующее.

  Всѣмъ штабъ- и оберъ–офицерам быть одетымъ въ новой парадной форме при знакахъ, шарфахъ и ранцахъ. Явиться к польскаму князю на балъ ровно въ 8 часу вечѣра. Прибывъ на балъ осмотрѣть исправность своей амуницiи, дабы не было видно сквозь прорѣхи въ соблазнительныхъ местахъ голое тело.
  Пришедши въ покой не сморкать на полъ, а иметь для того цѣлые платки. По стенамъ покоевъ похабныхъ надписей не дѣлать, соблазнительныхъ членовъ человѣческаго тѣла не рисовать.

Офіцер та обер-офіцер піхотного полку. Російська імперія, 18 століття.

  Когда явятся польскія женщины, вести себя какъ можно скромней. Жопою къ лицу дамъ не поворачиваться, при разговорахъ съ красивыми шляхетками рукъ в карманахъ панталонъ не держать и членовъ не наяривать.
  Во время танцевъ и контредансовъ ногъ своимъ дамамъ не подставлять, дабы падали, къ себѣ на колени не сажать, и за жопы дамъ не щупать.

  Въ буфетахъ до пьяна, не напиваться, по угламъ комнатъ не плевать и пальцами не высмаркиваться.
  Во время ужина за столомъ поганыхъ словъ не произносить, и подъ столомъ соседнимъ дамамъ членовъ въ руки не класть.
  После ужина на балконъ cpaть не выходить, а отправляться для этого въ отхожія мѣста.
  При прощанiи съ дамами дѣлать трижды поклонъ на французскiй манѣръ, и вообще, вести себя на время бала прилично, яко подобаетъ образованному русскому офицеру.
  Подписалъ командиръ полка полковникъ Зорублевъ.»

Рядові мушкетерського полку. Російська імперія наприкінці 18 століття.

  Чи існував насправді такий наказ? Це легко встановити, з’ясувавши імена командирів полку. З 12 січня 1801 до 6 квітня 1810 років шефом полку призначили генерал-майора Федора Шеншина. Безпосереднє командування полком з 17 серпня 1806 по 10 листопада 1811 років здійснював підполковник Василій П’ятеріков.
  Оскільки під «документом» стоїть підпис полковника Зорублева, документ можна вважати несправжнім. З єдиним зауваженням.

Мушкетер Суздальського піхотного полку, 1769 рік.

  У ті часи, серед московського офіцерства побутували жарти, з традицією виготовлення серйозних за формою наказів з несерйозним вмістом. Для їх створення використовувалися справжні печатки військових частин або їх ретельна імітація.
  В такий побит, московські офіцери намагалися піддурити товаришів вигаданими наказами про нагородження чи інструкціями від начальства. Можливо, це один з таких витворів.
  Перечитайте його ще раз, враховуючи, що в кожному жарті наявна часточка жарту.

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!