Кам’яний вік московської цивілізації

370 млн. років тому давні Руси вперше вийшли на суходіл

  Концепція походження Московії побудована на хистких підвалинах – історії Русі-України. Проблема полягає в тому, що предки сучасного московства займали лише не значну периферійну частину давньої Руської держави, тобто сучасна Росія має таке ж відношення до Русі, як морська свинка до моря.
  Справжні початки Московії знаходилися в Золотій Орді, але після того, як цар Петро I прорубав вікно у Європу, визнавати ординські джерела московської державності стало осоружним. До того ж, загарбання українських та білоруських земель потребувало обґрунтування права на володіння ним. Все це примушувало московський імперіалізм виводити початки своєї історії з державності давньої Русі.
  Карамазін, Погодін, Шахматов та їх послідовники витратили силу-силенну зусиль та чорнил аби виконати соціальне замовлення правителів Московії. Виходило не дуже ладно – попри всі зусилля аргументи виглядали непереконливо. Ідею походження Московії з державності Русі-України вдалося вкоренити серед загалу лише завдяки масованій пропаганді, безкінечним повторюванням її постулатів та викоріненню, в тому числі й фізичних носіїв, альтернативних поглядів.
  Колосальні зусилля, що прикладалися від Карамзіна до «Краткого курсу ВКП (б)» дали свої плоди. Аж раптом трапилася «печалька». Наприкінці 1991 року Київ – столиця давньої Русі та сучасної України, опинився за межами московської держави. Завдяки праці українських вчених факти привласнення Московією історії України робилися очевидними. Концепція «Росія = Русь» отримувала один нищівний удар за іншим, і продовжувала існування в головах московства лише завдяки довготривалому попередньому зомбуванню.
  Представники академічної науки опинилися перед дилемою: заперечити концепції Карамзіна та «Краткого курса ВКП(б)», а з ними і свою попередню працю і доробок своїх вчителів, і започаткувати нову концепцію походження московства, або залишити все як є, і почивати на лаврах московських «історичних» шкіл до яких вони належали. Переважна більшість московських професійних істориків вирішила залишити status quo.

Автори жанру історичної фантастики: Олександр Асов (Барашков), Юрій Пєтухов, Міхаїл Задорнов

  Але проблема вкраденої московством історії Русі-України лишалася. Розв’язати її спробували аматори – непрофесійні історики, більшість з яких мали, і мають, високі наукові ступені Російської Федерації в інших галузях знань.

Московія – колиска людства

  Деякі з цих ентузіастів вирішили не розмінюватися по дрібницях, і згадали старе гасло: «Как известно вся земля начинается с Кремля». І вивели історію всього сучасного людства Homo sapiens з Московщини. Не переймаючись доказами Г. Клімов (в книзі «Гиперборея. Скрытая страна Ариев» – М.: Амрита, 2010); кандидат технічних наук, і за сумісництвом дитячий письменник А. Тюняєв (Древнейшая Русь: Сварог и сварожьи внуки. – М.: Белые альвы, 2011) виводили походження усього людства з місцин, де згодом з'явилося місто Москва.

Андрій Тюняєв

  Доктор історичних наук, що займався у минулому історією КПСС, П. Золін і доктор психологічних наук В. Кандиба мабуть прочитали «Повість врем’яних літ», і тому знали – в далекому минулому Москви не існувало, зате були Великий Новгород і Псков. Тому саме ці регіони вони призначили колискою Homo sapiens (Кандыба В.М., Золин П.М. Реальная история России. Хроника истоков русской духовности. – СПб: Лань, 1997). Саме звідси пішли «русы», тобто «русские», історія яких налічує 18 мільйонів років (зазначений твір, с. 313 – 314).
  Трохи скромнішим виявився письменник-фантаст Ю. Пєтухов (История Русов. Т. 1. – М.: Метагалактика, 2000). Його «русы», виникли всього 40 – 50 тисяч років тому на Близькому Сході. Вони стали предками сучасного прогресивного людства, яким дотепер, протистояють нащадки неандертальців, тобто всіх інших народів. Саме «русы» Пєтухова винайшли мову, як засіб людського існування, і змішуючись з неандертальцями, дали початок усім земним етносам.
  Але тільки на Московщин, вони зберегли власну культуру, мову, традицію та навіть первісний вигляд. Решту народів Пєтухов, і незалежно від нього Тюняєв, відносять до нащадків неандерталоїдів, з тою, чи іншою, домішкою генів справжніх людей – «русов».
  «Русы» не мали нічого спільного з неандертальцями. Тюняєв переконаний, що предки «русов» ніхто інший, як учасники міжзоряної експедиції, що зазнала катастрофи в районі сучасної Москви. Там прибульці змішалися з тамтешніми антропоїдами, і започаткували першу людську цивілізацію. Пєтухов наполягав, що початок «русам» дало космічне опромінення геному людиноподібних мавп.

«Русская» цивілізація

  Цілком природно, що давні предки московства не могли жити у дикому стані первісних людей. Тому саме вони започаткували людську цивілізацію. Перша держава «русов» Атлантида, або її різновид – Гиперборея.
  Про джерело людської цивілізації Русь-Гиперборею писали: доктор філософських наук В. Дьомін (Русь Нордическая. – М: Вече, 2011), доктор філософських наук А. Дугін (Гиперборейская теория (опыт ариософского исследования). – М.: Арктогея, 1993) і вище згадувані Клімов та Тюняєв.
  Цивілізація не може існувати без писемності. Її матеріальні залишки необхідно було відшукати, тому вони швидко знайшлися. Доктор філософських наук В. Чудінов стверджує (Тайные знаки древней Руси. — М.: ЭКСМО, 2010), що мова «русов» праматір мов усього людства. Про це свідчать численні залишки писемності давньої мови – «перуниці», яку Чудінов відшукав не лише викарбуваною на камінні, а й на порепаних скам’янілих кизяках.

Юрій Пєтухов і Валерій Чудінов

  Ідеї первісної «русской» прамови притримується не тільки Чудінов, Тюняєв але і Є. Міронова (в статті «Топоним Окинава – реликт протоязыка» // Научная мысль Кавказа, 2009 – №3, с.114 – 118).
  Не будемо далі перераховувати всі перли московської «історичної» думки. Розглянемо краще їх доказову базу.

Методологія

  Перший прийом, що просто впадає в око, – ототожнення історії території сучасної Російської федерації з історією московства. Згадаємо хоча б Аркаїм – археологічна пам’ятка на території, де з давніх давен мешкають тюркські народи. Сама назва у перекладі з тюркських мов означає «хребет, основа, спина». Що не завадило багатьом фанатам «русского мира» оголосити Аркаїм своїм сакральним центром, бо він знаходиться на території сучасної Челябінської області РФ.
  При цьому в жодних московських езотериків не виникає незручностей з тим, що переважна більшість місцевих назв – тюркська, що тут здавна мешкали предки сучасних башкир, татар і казахів.
  Ще один прийом – наукоподібний понятійний апарат. Не суттєво, що при цьому плутається божий дар з яєчнею, або вигадуються понятійний «новояз». Так Золін оголошує Микуленське міжлідніков’я Нікулінським, а Тюнєяв відкриває новий вид предків людства – «русантропа».
  Для підтвердження своїх ідей тюнєви, золіни та їм подібні рясно посилаються на твори відомих істориків, підтверджуючи ними аби загальновизнані положення, або спотворюючи їх думку для обґрунтування власної.
  Інколи доходить до відвертої фальсифікації даних. Наприклад, Золін і Кандиба вважають «русскими царями» сивої давнини богів античного пантеону: Борея, Баала-Бела-Велеса, Геракла-Георгія, Гора, Іо-Ісиду, Крона, Перуна, Прометея та інших.
  За браком визнаних науковою спільнотою даних у хід ідуть містичні одкровення або посилання на езотеричні знання. Для прикладу згадаємо команду міжзоряного зорельоту, що розбилася в Підмосков’ї, і за версією Тюняєва, дала початок «русам». Невичерпним джерелом «доказів» слугують розмаїтні історичні фальшивки на кшталт «Славяно-арийских Вед».

  Але цього замало. Тому в якості аргументів використовується викриття консерватизму представників історичної науки, або навіть їх приналежність до темних сил світової змови, які мають на меті знищення носіїв всесвітнього поступу – «русского мира» і всього московства.

Причини і наслідки

  Причина історичних вигадок очевидна, вона вкорінена в менталітеті московства: відсутність тисячолітньої історії й славного минулого накладається на наявне жалюгідне сьогодення, де переважна більшості москвинів позбавлена пристойних умов людського існування. Єдиною втіхою та розрадою від важкої реальності стає усвідомлення себе великою імперською нацією.
  Існування всіх імперій визначається принципом: якщо імперія не зростає територіально – вона гине. Гіпотези на кшталт вигадок Тюняєва і Чудінова, дають підстави для імперіалістичної експансії: «Все то те таки було наше, що вони тілько наймали татарам на пашу та полякам...».
  Усе належить Москві, адже «русы», з якими вона себе ототожнюють, дали початок усім народам землі, а тому, для відновлення історичної справедливості, весь світ має повернутися під оруду «русского мира». І починати слід з Києва – «матери городов русских».

В. Шульженко. Політ.

  Пересічний москвин завжди жив у рабстві: чи то як холоп барина-дворянина, чи як кріпак ВКП(б). З важкою та невтішною реальністю. Єдиною втіхою, можливістю відчути власну значущість, лишалося відчуття приналежності до могутньої імперської нації великої Російської імперії, якби вона не називалася згодом: СССР чи РФ.
  Саме тому, гамуючи спрагу імперської величі, величезним накладом виходять і розкуповуються книги про славне минуле «великих русов». Твори пєтухових-золіних тішать московське самолюбство, тамують імперську жагу, допомагаючи забувати у великодержавній омані нікчемну і злиденну реальність пересічного москвина. В цьому їх сила, в цьому їх слабкість.

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!