суботу, 9 листопада 2019 р.

Ми ніколи не були «братьями» – докорінна відмінність українців і московства


Ми ніколи не були «братьями» – докорінна відмінність українців і московства

 
Україна не Росія
  Імперська пропаганда не шкодувала зусиль для створення міфу про братерство та спорідненість українців та московитів. Насправді протилежність між двома народами сягає самих базових основ людського існування. Різниця ця сформована умовами життя у відмінних біоценозах.
  Пригадаємо, біоценоз – сукупність усіх живих істот та не біологічних чинників, що співіснують на одній території та складають єдину екологічну систему. Визначальні умови існування біоценозу на суходолі становлять клімат і ґрунти.

Український менталітет

  Українському народові судилося жити на родючих чорноземних ґрунтах з помірним континентальним кліматом. Ці чинники сприяли тому, що на землях України виникла одна з найперших землеробських цивілізацій світу – Трипільська культура.
  З розвитком технологій обробки землі – орного землеробства, родючі чорноземи дозволяли отримувати високі врожаї при обробці землі невеличкою групою людей.
  Висока продуктивність сільського господарства, дозволяла практично кожній селянській родині, що мала достатню кількість ґрунтів, почуватися господарями на своїй землі. Завдяки цьому з часом в Україні все більшого значення набували хутори – одноосібні фермерські господарства.
  Власник хутора мав числити переважно на можливості своєї родини та власні сили. Наслідком цього було відчуття відповідальності за власні вчинки та рішення, що в свою чергу, призводило до розвитку особистої свідомості, і як наслідок – індивідуалізму.
  У гірській частині України – Карпатах, через природні умови, розвинене скотарство переважало над землеробством. Наслідки мало відрізнялися від загальноукраїнських: карпатські ґазди так само мусили числити на власні сили, що спонукало розвій відповідальності, психологічної зрілості та особистої свідомості.
Лемки в традиційному вбранні
  Індивідуалізм – пріоритет особистих цінностей та інтересів над колективними. Такий світогляд, в залежності від життєвих ситуацій, може зіграти як позитивну, так і негативну роль для особистості та суспільства.
  До позитиву можна віднести розвинену свідомість, здатність до рефлексії (самоаналізу вчинків та ідей), психологічну зрілість, відповідальність за своє життя.
  Рефлексія, дозволяє добре усвідомлювати відмінність світогляду та позицій іншої людини, що може служити причиною їх неприйняття. Недаремно кажуть: «Де два українці – там три гетьмани». Світоглядна розбіжність заважає консолідації зусиль, посилює протиріччя.
  Саме через такі незгоди українські визвольні змагання різних часів завершувались поразкою. Численні приклади легко пригадає людина більш-менш обізнаній з українською історією. Це боротьба Виговського з Пушкарем, Дорошенка з Брюховецьким, Оскілка з Петлюрою, Бандери з Мельником, Костенка з Чорноволом...
  Утім, розвинена свідомість спричинялася не тільки до протистояння, але й об’єднання на рівні вищому за звичайну вертикаль влади. Об’єднання вільних, незалежних людей відбувався за принципом соборності – єдність особистого та загального заради взаємного розвитку, блага та духовного збагачення.
  В історії такі об’єднання українців відомі як братства: козацькі і релігійні. Соборність вимагає високого рівня розвитку свідомості, тому ніколи і ніде не може бути масовим явищем. Це явище елітарне.
  Саме завдяки соборності особистостей українці створили феномен, який важко відшукати у військовій історії інших країн. В умовах відсутності власної держави, оточені з усіх боків могутніми імперіями, українці створили армії, що без будь-якої державної підтримки діяли протягом століть. Це легендарні опришки, що вели збройну боротьбу понад 400 років, козацтво, військова історія якого налічує понад два століття, гайдамаки, що активно діяли понад півсотні років, і героїчна боротьба повстанців перших визвольних змагань і вояків УПА з найагресивнішою тоталітарною імперією московських комуністів.
Г.-Т. Паулі. Українці. "Этнографическое описание народов России. СПб, 1862 р.
  Отже, природні чинники та способи господарювання сприяли поширенню серед українців індивідуалізму. З одного боку це ставало на заваді одностайності й широкому суспільному порозумінню. З іншого – створювало сприятливі умови для виникнення елітарних груп, що протягом століть боролися за волю, вольності і права, як власні, так і суспільні.

Московська «духовность»

  Формування московства відбувалося зовсім в іншому біоценозі. Ґрунти «посконной» Московії нечорноземні, врожаї з них невеличкі, підсічне землеробство вимагало значних колективних зусиль і було малопродуктивним.
Селянське подвір'я села Кемжемське Єнисейської губернії, 1911 р.
  Такий тип господарювання змушував селян жити у великих патріархальних родинах, керованих «большаком» – батьком і вожаком сім’ї. У 18 – 19 столітті влада большаків породила суто московський феномен – снохачество, що типом взаємин вельми нагадувало описану Фрейдом первісну орду.
  Умови сільськогосподарської праці вимагали значної координації суспільних зусиль, а отже й об’єднання московитів у ще більші, ніж великі патріархальні родини, групи. Московське селянство для самоорганізації об’єднувалися в «общини, мир», але і цього виявилося замало.
  Модель сім’є керованої большаком поширювалася і на вищі шаблі суспільної організації. Над селами та сільськими общинами беззастережно панував поміщик. Його роль для общини багато в чому співпадала з роллю большака для сім’ї. Кріпацтво настільки припадало до смаку «загадочной русской душе», що Російська імперія відмінила його останньою в світі.
  Але московська духовність, що набула вже сталих форм, не могла існувати без кріпацтва та общини, і вони не забарилися повернутися у вигляді ВКП (б) – «второго крепостного права (большевиков)» і колхозів. (Слово «колгосп» не використовується автором свідомо, оскільки ця форма господарювання чужа українцям, і має звучати мовою оригіналу).
  Головний большак Московії батюшка цар. Сама назва «цар-батюшка» свідчить про перенесення моделі московської родини на весь суспільний устрій та «вертикаль влади». З поваленням царату на Московщині швидко з’явився культ «отца всех народов, великого вождя и учителя товарища Сталина». Як  кажуть: «ті самі яйця, тільки вигляд з боку».
  Отже, на відміну від індивідуалістичного українства, московство формувалося на колективістських засадах. Навіть у царині релігії, українці аби захистити віру об’єднувалися в братства, натомість московська церква повністю підлягала державній владі. Такі взаємини церкви і держави мають назву цезаропапізму.
  Ще на початку минулого століття Гюстав Лебон і Зиґмунд Фрейд у своїх працях висвітлили принципи,  за якими діє психологія великих людських груп.
  Згідно цих досліджень, для масової колективістської свідомості притаманний низький інтелектуальний та вольовий рівень. У великих групах, особливо в юрбі, панують підсвідомі інстинкти. Відбувається звуження свідомості, зниження інтелекту, падають відповідальність, самостійність, критичність, фактично зникає особистість як така.
Дівчата у старовинних парчових сукнях. Село Красная Горка Архангельської губернії, 1910 рік.
  За цих умов психіка лишається інфантильною, в суспільстві панують патерналістські настрої – віра в те, що «царь-батюшка» чи «отец народов» наведе порядок у суспільстві.
  Зменшення одних психологічних параметрів спричиняє збільшення інших. Падіння критичності та самостійності підвищує ефективність групи. Її окремі представники діють не розмірковуючи, керуючись колективними імпульсами. Лідер керує групою створюючи в юрбі необхідні йому емоції, що може викликати груповий ентузіазм. Завдяки колективному піднесенню, і як наслідок – консолідації зусиль, група здатна досягати значних  результатів.
  Низька продуктивність сільського господарства Московії, часті неврожаї через кліматичні умови, змушували московство шукати шляхи виживання спільноти. Сильна владна вертикаль у людей з панівною колективною свідомістю створювала гарні умови для зовнішньої експансії.
  Навіщо горбатитися на неплідній ниві, коли можна забрати врожай у сусіда, або напасти на чисельно невеличкі народи та змусити їх виплачувати ясак?
  Гарний приклад груп інфантильних осіб, керованих авторитарним лідером – угруповання підлітків. Вони почуваються в групі упевнено і безкарно, діють майже не розмірковуючи. Це дозволяє їм перемагати подібні, але слабкіші групи, а також тероризувати мирних дорослих громадян.
  Агресія московитів проти українців чимось подібна до бешкету гурту підлітків серед мирних індивідуалістичних дорослих людей. Дорослі, яких це не зачіпає, просто не звертають на підлітків увагу – побешкетують та вгамуються. Ті, на кого підлітки спрямували агресію, просто не спроможні дати відсіч: одному важко перемогти групу.
  В Україні ситуація погіршувалася тим, що розвинений індивідуалізм, послаблював здатність до опору московській агресії. Виговський починав сперечатися з Дорошенко як дати відсіч Москві, Петлюра не міг дістатися згоди в цьому питанні з Оскілко, Мельник – з Бандерою.
  В наш час до цього додалися наслідки політики московських комуністів, спрямованих на асиміляцію українців: централізоване зросійщення, знищення української еліти в часи Сталіна, акти геноциду – штучні Голодомори. Завдяки цьому в сучасній Україні існує багато людей з нечіткою національною ідентичністю. На додачу нащадки численних московських колоністів, переселених в Україну в межах комуністичної політики «дружбы народов», добре ідентифікують свою приналежність до «русского мира».
  І все ж справа визволення України з московського поневолення не безнадійна. Дорослі люди легко дають відсіч підлітковим зграям завдяки самоорганізації та використанню державних інституцій. Для ефективних дій достатньо добре організованої, задля спільної мети, дієвої меншості суспільства.
  Долю суспільства завжди вирішує активна і рішуча меншість. В тоталітарних спільнотах панує авторитарний лідер і керована ним владна вертикаль. У спільнотах, де переважають цінності волі, незалежності, гідності, владу, шляхом виборів,  отримують представники національної еліти.
Батюшка Сталін дбає про свої дивізії
  Обидві системи не досконалі: інколи диктатор веде країну до краху і катастрофи, інколи в демократіях обирають людей з низькими моральними та інтелектуальними якостями.
  Попри те, що саме таке лихо спіткало Україну на останніх виборах, ми маємо всі шанси для перемоги над московським агресором. Хоча б тому, що соборність особистостей  з розвиненою свідомістю по всіх показниках переважає юрбу, керовану примітивними імпульсами.
  Але, щоб реалізувати цю перевагу, потрібна справжня соборність – консолідація зусиль свідомих українців задля перемоги над московським агресором.
  Усі інші задачі, що можуть роз’єднувати українців, слід вирішувати керуючись головним принципом  перемогою над московським агресором. Слід усвідомити просту істину: в разі поразки України у війні, окупанти по своєму, і не на користь українців, розв'яжуть питання мови, корупції, власності на землю, тарифів та інші гострі проблеми, що збурюють сьогодні українське суспільство.


Версія ютуб-каналу "hrendyabliki"


Англомовна версія ютуб-каналу "hrendyabliki"



Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!

1 коментар:

  1. Чудова стаття! І відео англійською також. Я би рекомендувала його викладачам англійської мови - давати учням на самостійне аудіювання/читання. Справді, століттями вони намагаються до нас приліпитись, як воша до кожуха

    ВідповістиВидалити