Назва «Россия» — наслідок помилки перекладу Біблії

 

Рябушкін А. П. Московська вулиця ХVІІ століття в святковий день. 1895 р.

  Серед істориків загальновизнаний факт, що назву Русь в стародавні часи мали терени Наддніпрянської України. Не становлять винятку історики московські (в тому числі й совєтські): Рибаков Б. А. (Киевская Русь и русские княжества. М.: Наука, 1982 – С.61 – 73), Кучкин В. А. («Русская земля» по летописным данным ХІ – первой трети ХІІІ в. // Древнейшие государства Восточной Европы. М.: 1995 – С. 90), Королев А. С. (Загадки первых русских князей. М.: Вече, 2002 – С. 50) та інші.

   Тим не менш Московія вперто зве себе «Россия», тамтешні люди звуть себе «русские», і все тому, що вважають себе справжніми спадкоємцями Русі, розташованої в самому осередді української землі.

  Цікаву інформацію про те, як відбувалася узурпація Московією назви Русь, можна дізнатися зі статті написаної в 50-ті роки минулого століття А. В. Соловйовим (А. В. Соловьев. Византийское имя России // Византийский временник. М.: 1957 – т. 12, С. 134 – 155).

  Автор притримується московської шовіністичної ідеології, ототожнює Русь і Московщину, і тим не менш, при уважному ознайомленні весь процес привласнення Москвою імені Русі робить прозорим.

  В тексті наведені згадки назв Русь, Рось, Росія та їх похідних в історичних джерелах від найперших до ХІХ століття.

  В письмових пам’ятках, що належать Русі та залежним від неї землям назви «Рос/Росія»  не зустрічаються ані до монгольської навали, ані після неї. «Усі пам’ятники (за невеличким винятком) користуються лише формами «Русин, Русь, Руська земля». (С. 140 – 141). Виняток становлять деякі документи з листування грецькою мовою православних церковних ієрархів Русі та Візантії. Бо саме з Візантії походить назва «Рось/Росія».

  Сталося це внаслідок неправильного перекладу... Біблії. У книзі пророка Єзекіїля згадуються землі Мешеху та Тувалу разом з їх очільником. «Сину людський, зверни своє обличчя до Ґоґа, краю Маґоґа, князя Рошу, Мешеху та Тувалу, і пророкуй на нього та й скажеш: Так сказав Господь: Ось Я проти тебе, Ґоґу, княже Рошу, Мешеху та Тувалу!» (Єзекіїль 38; 2 – 3. Переклад І. Огієнка).

Острозька Біблія. Книга Єзекіїля 38:2-3. Фрагмент  853 аркуша репринтного видання 1988 р.

  «Князь Рош» виник внаслідок помилкового перекладу єврейського тексту грецькою мовою.  Фразу «неси рош» слід перекладати як «найвища голова». Натомість як «сімдесят олександрійських тлумачів, перекладачів Біблії на грецьку мову, зрозуміли «неси рош»  як «князя Роша» і переклали  "Γώγ, ήγεμών της ‘Ρώς, Μεσέχ xal Θουβάλ". Між тим латинська Вульгата правильно переклала: "principem capitis Mesech et Thubal"». (С.138).

  Цей помилковий переклад сприйняли як пророцтво. Історик Лев Диякон вдався до прямого порівняння тексту Єзекіїля та постаті і діянь Великого князя Русі-України Святослава Хороброго. Саме завдяки «князю Рош» візантійські греки починають уживати стародавню назву нашої батьківщини як «Рось», а не «Русь». Натомість як у Західній Європі стосовно всіх земель, що входили до складу Русі, вживалися форми Russia, Ruscia, Ruzzia, інколи Ruthenia. Тільки зрідка, через візантійські впливи європейці використовували назву Rossia.

  Далі Соловйов відзначає, що в українських землях використовувалася назва Русь та її похідні аж до Берестейської унії. Назва «Росія» з’являється лише з виникненням руху опору унії, і пояснюється намаганням знайти грошову підтримку в православній Московії. Тобто причиною виявився звичайний фандрейзинг (збір пожертвувань, коштів).

  На Московщині історія назви «Росія» сильно відрізняється від того, що відбувалося в Україні. Від монгольської навали до другої половини ХV століття назви «Русь» чи «Рось» вживаються лише в листуванні православних церковних ієрархів Московії та Візантії, яке велося грецькою мовою. Митрополити які перебігли з Києва до Москви, чомусь називали себе «всея Русі», мабуть сподіваючись цим відпрацювати гроші надані новими московськими володарями.

  Як відзначає Соловйов, до одруження Івана ІІІ на Софії Палеолог назва «Росія», (як і «Русь») московські володарі не використовувалася. Автор статті пояснює це тим, що назву почало вживати грецьке оточення Софії.

  Соловйов недостатньо щирий. Московське князівство перебувало під пануванням Золотої Орди, і тому вважалася не Руссю, а Заліською Ордою в улусі Джучи. Лише коли Москва позбулася влади Золотої Орди в 1483 році, виникли плани збирати ясак з усіх земель, що входили до складу Русі.

Орлов-Петров. Присяга на княжіння. 1912 р.

  Одна з форм реалізації цих планів – використання назви «Росія». Усе було не так однозначно. Якщо московські митрополити у документах використовували назву «Русь», то московські князі писали тільки «Росія». Церковники пам’ятали, що офіційно митрополити «всія Русі» мали б перебувати в Києві. А ось у московських світських володарів такої традиції не існувало. Москва завдячувала вивищенням Орді, звідки походила московська державність.

  Русь виявилася чимось чужорідним для московства, тому її назву вони перейняли від греків і в грецькій формі: «Росія». Звичайно Соловйов не визнавав цього факту. Він вважав, що назва «Русь, русин» зберігалася в народі. Лишається не зрозумілим звідки він це взяв. Московський простий народ не залишив відповідних письмових пам'яток, а фольклорний матеріал не можливо точно датувати. На доказ свого твердження Соловйов навів єдиний доказ. Процитуємо його повністю мовою оригіналу.

   «Что произношение «Росия» и «Росея» стало достаточно известным московским книжникам времен Василия III (сына Софии Палеолог), доказывает свидетельство Герберштейна, побывавшего в Москве в 1519 и 1529 гг. Приводя разные слышанные им мнения о происхождении русского имени: от Лехова брата Русса, от города Старой Руссы и от красного цвета (a fusco colore, очевидно, от греческого ρουσιος), он продолжает: "Многие полагают, что Руссия прозвана от Роксалании. Но Москвичи отвергают эти предполагаемые мнения, как несогласные с истиной, подтверждая тем, что их народ издревле назван Россея, то есть народом рассеянным или разбросанным, потому что Россея, на языке Руссов, значит рассеяние"». (С. 145 – 146).

 

Великий князь московський приймає подарунки. З книги Сигизмунда Герберштейна "Нотатки про Московію", 1576 р.

  Дивна етимологія! «Россияне» вважають, що їх самоназва походить від слова «рассеянные». Тобто ніхто нічого не знає про Русь, а власну назву виводять з префіксу (!) «рас» поєднаного з дієсловом «сеять». Не зайве згадати, що в московській говірці ненаголошена буква «о» читається як звук [а]. До того ж звук [о] ніколи у московитів не наближується до вимови звуку [у]. Тобто за законами московської вимови перехід «Русія» в «Росія, Расєя» не можливий.

  Наближення звуків [о] і [у] спостерігається в українській мові, втім українці ніколи не плутають «Русь» і «Росію».

  Отже Москва обрала для себе назву з іншої (грецької) мови, а себе московити згодом почали називати «русскими», хоча люди Русі звалися «русинами», як і в наш час так називає себе українська субетнічна група.

  «Русь, русской» як самоназву на Московщині починають використовувати лише наприкінці ХVIII століття (Соловьев... С. 153 – 155).

Заснування Москви

  Отже, зі статті Соловйова можна зробити наступні висновки.

  1. Московити не вживал назву «Русь» аж до останньої чверті ХV століття.

  2. Після цього часу, спочатку до титулу князів і царів, а згодом і всієї країни починають використовувати грецьку назву – «Росія». Греки так називали державу, що існувала на Наддніпрянщині, і в ті часи не входила до складу Московії. 
  Важко уявити, щоб скажімо «Deutschland» став називати себе «Німеччиною». А ось Москва обрала для себе назву, яку вживав інший народ, і це свідчить, що ніякого відношення Московія до Русі не мала. Інакше б назва «Русь» почала б з’являтися в письмових пам’ятках Московщини не в часи Карамзіна, а значно раніше.

  3. Як свідчить С. Герберштейн москвини навіть не здогадувалися, з якого дива їх звуть «русским именем». Це непорозуміння зберіглося до наших часів. Московство в якості самоназви використовує прикметник («русские»), а не іменник, як усі інші нації. Правильна назва народу Русі – «русини», але звідки про це могли знати нащадки фіно-угрів, чия державність виникла завдяки Золотій Орді?

Сайт містить унікальні тексти, кожен з яких уперше був оприлюднений саме тут. Бажаєте читати нові статті першим? Натисніть на дзвоник розташований в правому нижньому кутку монітора!